Вигідна угода для всіх учасників? Що передбачає угода зі США в сфері корисних копалин?

Які угоди уклали Україна та Сполучені Штати?

Угода з США, хоча і передбачає освоєння українських корисних копалин, в першу чергу має на меті економічну співпрацю, стверджує віцепрем'єр Юлія Свириденко. Фонд, що буде створено в рамках цієї угоди, фінансуватиметься за рахунок 50% внесків від нових ліцензій, платежів і угод щодо розподілу продукції в секторах критичних сировин, нафти та газу. Проте сам фонд не займатиметься видобутком чи отриманням ліцензій.

Угода також не містить умов щодо передачі надр, державних підприємств або ліцензій партнерам, що викликало чимало занепокоєнь. Інвестиційні вливання будуть спрямовані виключно на проекти, які реалізуються на українській території. Крім того, тривають переговори про залучення українських компаній для участі в розробці, геологорозвідці, дослідженнях та переробці.

"Основна мета фонду полягає в інвестиціях. Останнім часом навколо цієї теми виникло безліч маніпуляцій, які стверджують, що фонд займатиметься геологорозвідкою та видобутком або збагаченням урану. Насправді, фонд не планує займатися цими справами безпосередньо. Натомість, його завданням буде фінансування перспективних проєктів," -- зазначила Свириденко.

Верховна Рада затвердила цю угоду, після чого уряд направив дипломатичну ноту до Сполучених Штатів. Нещодавно, вже після проведення цієї дискусії, було отримано відповідну дипломатичну ноту з боку США. Таким чином, фонд розпочав свою юридичну діяльність.

Додатково розпорядники фонду -- DFC, Міжнародна фінансова корпорація розвитку США, та Агентство державно-приватного партнерства від України -- підписали ще дві комерційні угоди. За словами Юлії Свириденко, вони технічні -- визначають комітети, порядок голосування, управління тощо.

Зображення: Олександр Ратушняк Віцепрем'єрка та міністерка економіки України Юлія Свириденко. Фонд створили. Що далі?

Наступним кроком, за словами віцепрем'єрки, є вирішення організаційних аспектів: потрібно обрати по три представника від США та України, які займатимуться управлінням фондом. Також важливо знайти юридичних консультантів, які зможуть підтримувати формування інвестиційної стратегії та вирішити питання щодо внесків тощо.

Але щоб фонд запрацював операційно, потрібна низка регуляторних рішень. Американці налаштовані швидко переходити до наступного кроку -- формування інвестиційної політики і визначення напрямків, які потраплятимуть у сферу уваги фонду, зазначає міністерка економіки.

Перші гроші на запуск фонду (зокрема для найму інвестиційних радників) надійдуть від американців до кінця вересня.

Чому США зацікавлені в українських копалинах

За словами Єгора Перелигіна, заступника міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, в Україні налічується від 15 до 20 видів мінеральних сировин, які Сполучені Штати повністю імпортують, зокрема титан. Ще 15-20 видів імпортуються на 75%. Крім того, існують мінерали, які взагалі не представлені на відкритому ринку і не мають офіційних індексних котувань. Це означає, що їхня торгівля здійснюється безпосередньо між учасниками ринку. Серед таких мінералів можна згадати цирконій, германій, галій, гафній, гольмій, неодим та інші.

Зображення: Олександр Ратушняк Заступник міністра екології та природних ресурсів України Єгор Перелигін

"Ми бачимо, що є досить великий перелік критичної сировини, де американський промисловий комплекс, американська економіка повністю залежна від, як правило, Китаю. І логіка таких угод (як про створення інвестиційного фонду з Україною. -- Ред.) -- це диверсифікувати ризики для наших стратегічних партнерів... Дати їм можливість працювати в нашому полі, в нашій географії, на тих напрямках, які закриють їхні стратегічні потреби. Це має бути win-win для обох сторін", -- каже Єгор Перелигін.

Єгор Перелигін, Міндовкілля: "Україна має найбільші в Європі запаси титанової сировини, ідеальної для металевої переробки США"

Список критичних мінералів формують за принципом того, що без них дуже складно уявити економіку майбутнього в певних секторах, пояснює Сергій Войцеховський, член Ради директорів BGV Group Management. Такі списки є у США, ЄС, України.

У них є, зокрема, графіт -- основний компонент для виробництва елементів живлення, 97 % постачання якого у світі залежать від Китаю.

Отже, в кожному електромобілі міститься щонайменше 70 кілограмів сферинізованого графіту, з яких 97% виробляється в Китаї. Саме через це США та Європейський Союз виявляють занепокоєння з приводу цієї ситуації та шукають шляхи для її виправлення. Питання полягає не лише в економіці, адже наразі економічні умови постачання цього матеріалу з Китаю є досить привабливими, – підкреслює Войцеховський.

Зображення: Олександр Ратушняк та Сергій Войцеховський, учасник Ради директорів BGV Group Management.

Те ж саме можна сказати і про літій, зазначає Єгор Перелигін. Завдяки таким інноваціям, як пряма екстракція літію, Китай займає лідируючі позиції на глобальному рівні, наголосив він. При цьому, як підкреслив Андрій Коболєв, колишній керівник Нафтогазу, країна забороняє експорт цієї технології.

Саме з цієї причини американці відновлюють щонайменше п'ять важливих проектів, пов'язаних з літієм, таких як Smackover і Thacker Pass. Вони прагнуть досягти незалежності, зазначає Єгор Перелигін.

"І наша задача -- залучити технології, які вже відпрацьовують в Америці, починаючи від видобутку літію з геотермальних розсолів, з нормальних розсолів. І принести це на наші родовища", -- додає він.

Крім того, за інформацією Перелигіна, у нас є вигідні позиції для марганцю, що дозволяє швидко перейти до активного видобутку. Ми також займаємося інженерними та видобувними проектами, а також проектами з обробки, що стосуються германію, галію, гафнію та скандію.

Варто підкреслити, що Україна займає першу позицію в Європі за запасами титанової сировини, зокрема в Житомирській, Дніпропетровській та Кіровоградській областях. Без використання титану такі великі корпорації, як Boeing і Lockheed Martin, не зможуть виробити жодного літака чи аерокосмічного двигуна. Щорічно США імпортують близько 40 тисяч тонн титану, що є значним обсягом, переважно з Японії або від японських постачальників у Саудівській Аравії. Як зазначає заступник міністра екології Єгор Перелигін, Житомирська область відзначається одними з найнижчих витрат на видобуток та виробництво ільменітових мінералів, які є основною сировиною для титану.

На глибині від 11 до 19 метрів, що є досить невеликим показником, було виявлено родовище. Геологічні та фізичні умови Житомирщини сприяють використанню мобільних кар'єрів та модульних фабрик, що дозволяє уникнути необхідності будувати великі переробні комплекси, -- поділився думками Перелигін. -- Більш того, в більшості випадків у регіоні ільменітові мінерали демонструють концентрацію TiO₂ (оксиду титану) вище 50 %. Я б зазначив, що це приблизно 52-54 %. Ми навіть фіксували значення до 56 % і більше. Йдеться про сульфатні ільменіти.

Сергій Войцеховський зазначив: "Кожен електромобіль містить щонайменше 70 кілограмів графіту, виробленого в Китаї."

Представник Міністерства екології зазначає, що титанові родовища в Дніпропетровській області є поліпродуктовими, оскільки містять ільменіт, рутил та циркон. Ці ресурси забезпечують високу маржинальність та додану вартість. Глибина видобутку, яка становить 50-60 метрів, свідчить про наявність хлоридного ільменіту, що використовують для високотехнологічної переробки в титанову губку. Це забезпечує премію на ринку, яка може становити від 30 до 50 доларів за тонну, підкреслює Перелигін.

"Україна цікава, тому що вона дає продукт набагато якісніший, ніж дає сьогодні Китай, який забезпечує десь 30-35 % світового видобутку ільменітів. Набагато цікавіший за якістю, ніж Мозамбік, Кенія. І наш продукт ідеально підходить під металеву переробку саме Сполучених Штатів Америки", -- пояснює експерт.

Зображення: Олександр Ратушняк У ході обговорення на тему: З якою метою Україні потрібен цей інвестиційний фонд? Чому ми не маємо можливості самостійно розробляти родовища?

За словами Сергія Войцеховського, представника BGV Group Management, угода з американськими партнерами надає Україні три критично важливі елементи, які країна наразі не має для ефективного розвитку своїх природних мінеральних ресурсів.

● доступ до технологій;

● фінансова підтримка;

● ринки збуту.

Експерт зазначає, що лише кілька країн мають доступ до відповідних технологій, і США належать до їх числа.

Без вкладень українська видобувна індустрія не має майбутнього — жодна компанія не зможе самостійно забезпечити фінансування видобутку графіту та виробництва сферинізованого графіту на суму близько пів мільярда доларів. Крім того, Україна не є частиною глобальної ліквідності, що ускладнює доступ до дешевого та довгострокового фінансування, зазначає Войцеховський.

Ну і навіть якщо виробляти суперкласний сферинізований графіт, додає експерт, його важко продати, тому що ринок покупців обмежений. Це в основному Південна Корея, Китай, Сполучені Штати, Європейський Союз тощо. І там свої правила і принципи роботи.

І ще важливий момент, додає колишній глава Нафтогазу Андрій Коболєв, DFC, що виступає розпорядником новоствореного фонду з американського боку, може забезпечити інвесторам страхування від ризиків, без якого вкладатися в Україну ніхто не хоче.

Зображення: Олександр Ратушняк Андрій Коболєв, екс-глава Нафтогазу, засновник підприємства "Еней"

Наразі існує безліч енергетичних проєктів, що демонструють значну рентабельність. Наприклад, системи зберігання енергії, які набирають популярності. Один з проєктів, яким я займаюся, поки що не має офіційної страховки DFC, що покриває військові та політичні ризики. Проте ми отримали письмове підтвердження, що така страховка буде надана. Інтерес інвесторів до цього проєкту вже перевищив наявні активи в кілька разів. Залучено понад 37 мільйонів євро, і ще 120 мільйонів чекають. Люди готові інвестувати лише при наявності цієї страховки.

Дійсно, в Україні існує чимало потенційних інвесторів. Однак, вони очікують певні гарантії та умови. Інвестори прагнуть впевненості, що їхні інвестиції будуть захищені у випадку несприятливих обставин. Лише тоді вони готові вкласти свої кошти. Андрій Коболєв зазначає, що якщо DFC забезпечить нам цю страхову підтримку, то ми зможемо залучити більше фінансів, ніж зможемо ефективно використати.

Україна уклала угоду про продаж найбільшого титанового родовища азербайджанським компаніям. Чи не потрапляють ці мінерали в Росію?

Цю тему підняла журналістка Тетяна Ніколаєнко з видання "Цензор". Вона зазначила, що під час процесу приватизації, разом з великим титановим видобутником - Об'єднаною гірничо-хімічною компанією (ОГХК), азербайджанська компанія Neqsol Holding отримала також і титанові родовища. Які кроки можна вжити, щоб запобігти експорту українського ільменіту до Росії?

Зображення: Олександр Ратушняк Тетяна Ніколаєнко, "Цензор"

На це питання відповів член Ради директорів BGV Group Management Сергій Войцеховський. Він не коментував факту приватизації, але назвав сумнівною оцінку цього родовища як "найбільшого в Україні".

"Вільногірськ вже не нагадує те містечко, яким воно колись було. Якщо порівняти його з Житомирським регіоном, Селищанкою та Іршанськом, то останні виглядають більш привабливо. Принаймні, вони на одному рівні. Вільногірськ має свої ресурси та резерви, проте не є найбільшим з усіх", -- висловив думку Войцеховський.

Він висловив свої думки щодо експорту ільменітів.

Сьогодні основним покупцем українського ільменіту є американська фірма. Відомо, що мова йде про компанію "Кемурс", яка здійснює закупівлі через посередника "Траксіс". Ця інформація є загальнодоступною. Практично весь обсяг ільменіту направляється саме до них.

В Сполучених Штатах функціонує система експортного контролю, яка забезпечує повний моніторинг ланцюга постачань з України, не залишаючи жодних сумнівів. Я впевнений, що до цього процесу залучені всі можливі державні органи. Останні два роки були надзвичайно складними, адже довелося адаптуватися до нових регуляторних вимог, але ця система дійсно працює. Як наслідок, американський ринок нині практично повністю заповнений ільменітом українського виробництва, – поділився своїми думками Сергій Войцеховський.

Зображення: Олександр Ратушняк Який економічний ефект можливий від угоди?

Віцепрем'єр Юлія Свириденко утримується від конкретних оцінок можливого економічного впливу. Вона підкреслила, що результати в значній мірі залежать від фінансових внесків з боку американських партнерів.

"Фінансування може надходити безпосередньо від DFC або ж залучатися через треті компанії. Проте, як зазначає Свириденко, проекти, які є в інвестиційному списку, наразі перебувають на етапі розробки, тому всім їм терміново потрібна додаткова геологічна розвідка — останні проведення були ще в 80-х роках. У кінцевому рахунку, рентабельність залежить від нашої здатності пропонувати проекти та готовності американських партнерів робити додаткові інвестиції," — підкреслила урядовиця.

Андрій Коболєв висловив думку: "Договір зі Сполученими Штатами відкриває нам двері для співпраці з компаніями, які володіють фінансовими ресурсами, сучасними технологіями та розвиненими ринками. Це вже значний крок вперед."

Сергій Войцеховський вважає, що зараз в Україні є приватні й державні компанії в нафті й газі, які можуть зробити програми додаткового буріння й збільшити обсяги видобутку. Але з якихось причин (часто через відсутність інвестицій) не роблять цього. Інвестувати в такі проєкти міг би новостворений фонд, каже експерт, якщо він матиме змогу працюват з неновими проєктами.

Зображення: Олександр Ратушняк та Сергій Войцеховський, учасник Ради директорів BGV Group Management.

Для того щоб реалізувати проєкт з нуля і досягти стадії попередньої техніко-економічної оцінки, за словами Сергія Войцеховського, знадобиться від двох до п'яти років, в залежності від швидкості виконання, а також від трьох до десяти мільйонів доларів.

"Цим проектом займатимуться виключно іноземні підрядники, оскільки в Україні немає фахівців, які відповідали б міжнародним стандартам і могли б здійснювати оцінку запасів згідно з JORC (австралійські стандарти публічної звітності про результати розвідки корисних копалин) та NI (канадські стандарти). Партнерами стануть компанії з Канади, Австралії, Німеччини та США, які спеціалізуються на таких послугах. Вони також мають велику завантаженість, адже в усьому світі спостерігається зростання попиту на критичні матеріали та корисні копалини", — зазначив представник BGV Group Management.

Але при цьому він бачить і політичну, і економічну готовність американців до таких проєктів.

Екс-глава Нафтогазу Андрій Коболєв висловив свої думки щодо майбутнього, особливо в галузі видобутку газу.

В газовій індустрії, як зазначає фахівець, існує безліч проєктів, які готові до реалізації (ініціатива була оцифрована у 2022-2023 роках), і чекають на фінансування та технологічну підтримку з боку США. Мова йде про буріння глибоких нетрадиційних свердловин-кондукторів із подальшим масштабним горизонтальним розбурюванням. Орієнтовна вартість одного такого об'єкта коливається від 20 до 30 мільйонів доларів. В цілому, є близько 30-40 свердловин, що готові до буріння, які знаходяться у східній частині України, проте це не є зоною бойових дій.

Вважаю, що протягом року можна без праці заробити мільярд доларів. Проте без надійного західного партнера, який має досвід буріння горизонтальних свердловин на конвеєрі та здійснення мультистадійних гідророзривів без кейсингу за американською технологією, це завдання буде важким. У нас немає відповідного досвіду. Існують певні ознаки, але їх недостатньо для успіху.

Якщо в рамках цієї ідеї DFC дасть страховку цим хлопцям і вони привезуть обладнання, будуть спеціалісти, які не побояться війни... А я цього боюся найбільше. Боюся, що ризик-менеджери якихось провайдерів скажуть: наших фахівців везти в Україну забороняємо. Це найбільший ризик. Бурові є, кандидати є, технологія є -- мільярд доларів можна тільки в цей напрямок вкласти за рік легко", -- заявив Коболєв.

Зображення: Олександр Ратушняк Андрій Коболєв, екс-глава Нафтогазу, засновник підприємства "Еней"

Якщо вірити презентації, каже він, ці великі кондукторні свердловини з неконвенційними покладами за приблизно шість років можуть дати близько 46 мільярдів кубічних метрів газу. Це досить велика цифра тільки з цього одного проєкту, зазначає Коболєв.

"Не буду порівнювати з іншими секторами, але що стосується газу, то цей потенціал вже досить точно оцінений. Його annual оцінюють на рівні десятків мільярдів доларів," -- зазначає екс-голова Нафтогазу.

У новому контексті Україні необхідно вирішити три критично важливі питання, підкреслює Коболєв: по-перше, скасувати обмеження на експорт потенційно видобутого газу (частину залишаючи для внутрішнього споживання, оскільки наразі український ринок не викликає інтересу у глобальних продавців); по-друге, знайти рішення щодо ліцензій, які залишаються без дії; і, по-третє, забезпечити прозорість в управлінні дозволами на землю та узгодженні земельних відводів з місцевими органами влади, адже теперішня ситуація нагадує "аукціон зловживань".

Чи здатна угода розв'язати питання з неактивованими ліцензіями?

Чинна система ліцензування й управління дозволами на видобуток копалин в Україні абсолютно недієздатна, вважає Андрій Коболєв. Вона продукує багато сплячих ліцензій і зовсім не спонукає компанії їх розробляти й залучати якісних великих інвесторів.

За словами експерта, якщо розглянути конкурси, що відбулися у 2019 році, можна помітити, що ці ліцензії стали неактивними ще до початку великої війни.

Проте питання, пов'язані зі сплячими ліцензіями, не обговорювалися з американськими партнерами, зауважила віцепрем'єрка Юлія Свириденко. Раніше було домовлено, що Україна буде наповнювати фонд, вносячи 50% від нових ліцензій, платежів та угод щодо розподілу продукції. Що стосується пролонгації, то такі ліцензії не підлягають відрахуванням до цього фонду, додала міністерка.

Зображення: Олександр Ратушняк Віцепрем'єрка та міністерка економіки України Юлія Свириденко.

Вона також зазначила, що відповідно до технічної документації, ліцензії вважаються сплячими, якщо протягом останніх десяти років видобуток не проводився або його обсяги не перевищували 1% від нормативу, установленого під час видачі ліцензії. Проте, підсумувала Свириденко, це питання не належить до компетенції її міністерства, а має бути адресоване Міндовкіллю.

Штучний інтелект передбачає, що Україна може отримати сотні мільярдів доларів завдяки видобутку корисних копалин. Чи можливо, що це реальність?

Експарламентарка Верховної Ради та нинішня членкиня наглядової ради Альтбанку Тетяна Острікова повідомила, що звернулася до штучного інтелекту з питанням про потенційний вплив угоди зі Сполученими Штатами на валовий внутрішній продукт, а також про кумулятивні наслідки протягом наступних 10-15 років.

"Що він видав. Прогнозний вплив на ВВП до 30 року відсутній. У 30-му ВВП -- з угодою на 0,3 % більше, ніж без угоди. 35 рік -- на 2,3 % більший. До 39-го різниця сягає близько 4,7 %, що еквівалентно десятку мільярдів доларів. І сумарний ефект -- за 15 років кумулятивна вигода для українського ВВП від реалізації угоди може сягати понад 150-200 мільярдів доларів.

Це консервативний аналіз. Коли його запитали про основні фактори, що вплинули на його висновки, він відповів, що під час сланцевої революції в США вплив на ВВП становив 1%. У випадку з великими видобутками в Африці цей показник знизився до 0,5%. На основі цих даних, а також за консервативним сценарієм, він сформував прогноз щодо впливу на ВВП, результати якого я озвучила, — зазначила Острікова. Вона також запитала у спікерів, чи можуть ці цифри вважатися реалістичними?

Зображення: Олександр Ратушняк Екснардепка Тетяна Острікова

На зростання ВВП, відповіла на це міністерка економіки Юлія Свириденко, вливає точно не один фонд інвестування, є багато інших очевидних чинників, як і підтримка бюджету, і взагалі обсяг залучених інвестицій, кількість людей, які проживають у країні, повертаються і впливають на споживання. Тому тут все залежатиме від зацікавленості Сполучених Штатів і від їхніх реальних внесків.

Ми уклали угоду щодо початкового фінансування (seed money). Щодо інших фінансових ресурсів, ми, безумовно, обговоримо їх протягом найближчих місяців, коли фонд почне свою діяльність. Це відверта відповідь.

Я рекомендую звернутися до штучного інтелекту та вивчити його розрахунки. Проте, слід зазначити, що це досить обережні оцінки щодо впливу цього інструменту на загальний приріст ВВП, -- підкреслила Свириденко.

Чи включає угода гарантії безпеки?

Юлія Свириденко пояснила, що ця угода не є безпековим документом і не може замінити надані безпекові гарантії чи інші важливі документи. Проте, її можна вважати складовою частиною більшої архітектури безпеки.

"Ми маємо практичного партнера. Коли цей партнер почне інвестувати в українську економіку, це надасть йому ще більший стимул для захисту нашої країни," — зазначила міністерка.

Ігор Ліскі: "Угода зі США наближає Україну до перемоги"

Крім того, вона нагадала, що американська сторона може вкладатися у фонд не лише фінансами, а й військовою допомогою. Це важливо, аби ми мали безперебійне постачання озброєння під час війни.

"Це не говорить про те, що все військове озброєння має йти через фонд, але така можливість є. Тоді таке озброєння оцінюють -- і це впливатиме на розподіл прибутків, який відбуватиметься через 10 років. Такому внеску присвоюватимуть клас А акцій. І, відповідно, коли розподілятимуть дохід, спочатку розподілятимуть дохід власникам акції класу А", -- заявила Свириденко.

Зображення: Олександр Ратушняк

Заступник міністра екології та навколишнього середовища Єгор Перелигін поділяє цю точку зору. Він вважає, що співпраця зі Сполученими Штатами є важливим елементом економічної безпеки. На його думку, інтеграція України в ключові ланцюги постачання може стати однією з найкращих, якщо не єдиною, гарантією або ж джерелом доданої вартості для економічної та логістичної стабільності країни.

Ігор Ліскі, бізнесмен та голова наглядової ради EFI Group, вважає, що для залучення інвестицій можна було б використовувати більш прості механізми. Він підкреслює, що США традиційно виступали як донор безпеки для України, і тому цей фонд, що передбачає військові послуги, постачання озброєння та умовний лендліз, повинен стати важливим інструментом для залучення елементів безпеки.

У мене є одне просте запитання. Чи допоможе ця угода Україні наблизитися до перемоги? Відповідь однозначна — так. Адже якщо ми зазнаємо поразки у війні, то, вибачте, наші природні ресурси, які відповідно до Конституції України належать народу, будуть видобувати зовсім інші компанії, з іншими підходами та з російськими марками. Таку думку висловив Ігор Ліскі. Він також вважає, що угода зі США створює "унікальну можливість для досягнення справжнього американського партнерства, яке відповідає нашим інтересам і принципам".

Зображення: Олександр Ратушняк Ігор Ліскі, EFI Group Хто контролюватиме діяльність фонду?

Віцепрем'єр Юлія Свириденко зазначила, що в Україні продовжує діяти механізм парламентського контролю. Щороку Аудиторська служба здійснюватиме перевірки фонду. Крім того, буде проводитися як внутрішня, так і зовнішня звітність, з якою кожен зможе ознайомитися.

Питання прозорості та підзвітності є вкрай важливими. Це тема, яка вже викликає занепокоєння в українському суспільстві і буде продовжувати турбувати його в майбутньому, — відзначив голова НАБУ Семен Кривонос. — Як антикорупційні органи, ми зосередимо значну увагу на прозорому розподілі коштів з відповідного фонду та фінансуванні інфраструктурних проєктів. Ми також обговорювали ці питання під час робочих зустрічей у Вашингтоні з нашими партнерами з антикорупційного блоку. Тож можете бути впевнені, що ми вже розпочали цю роботу, визначили її як пріоритет і активно формуємо необхідні ресурси для моніторингу процесу.

Зображення: Олександр Ратушняк Директор НАБУ Семен Кривонос Перестороги і стриманий оптимізм

Ігор Бураковський, директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, вважає перебільшеними очікування від створення такого фонду.

"Теорія економічної політики є досить зрозумілою. Якщо ви прагнете досягти N цілей, вам знадобиться N + 1 інструмент. Наприклад, якщо ваша мета — реалізувати 10 цілей, необхідно мати 11 або навіть 12 інструментів. Наразі, на мій погляд, наші сподівання дещо завищені. Безумовно, ця угода матиме свій вплив, але не слід переоцінювати її можливості," -- підкреслив він під час обговорення.

Бураковський, хоча і вважає фонд унікальним, оскільки в Україні не існує подібних інституцій, зазначає, що цей інструмент "видається суттєвим".

Доктор філософських наук Євген Бистрицький, український філософ, підкреслив, що ця угода є прикладом угоди, укладеної під значним впливом зовнішніх факторів, таких як Дональд Трамп та умови війни. Попри це, Бистрицький вважає, що основні принципи цієї угоди заслуговують на підтримку.

Зображення: Олександр Ратушняк Учений-філософ, доктор філософських наук Євген Бистрицький

Ксенія Оринчак, засновниця Національної асоціації видобувної промисловості України, вказала на надзвичайно низьке усвідомлення важливості розробки надр як на рівні місцевих громад, так і серед сільських та обласних рад. Вона закликала відповідні міністерства активніше займатися цією проблемою та висловила занепокоєння через те, що з грудня 2024 року було зупинено дерегуляцію в цій сфері.

Зображення: Олександр Ратушняк Засновниця і керівник Національної Асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак

Народна депутатка від "Європейської Солідарності" Ніна Южаніна, посилаючись на дані, отримані з Податкової служби, підкреслила, що всі розвідані родовища, які були виявлені у 80-х роках, характеризуються "важким видобутком корисних копалин". Вона зауважила, що це може свідчити про те, що собівартість видобутку може перевищувати очікування, включаючи прогнози американської сторони. Крім того, жодна інформація про реальні технічні характеристики не є відома. Власне, Южаніна підтримала ратифікацію цієї угоди, розглядаючи її як "один з елементів безпекової архітектури".

"Усе решта -- це майбутнє, яке може статися чи, дуже вірогідно, і не статися", -- підкреслила депутатка.

Зображення: Олександр Ратушняк Ніна Южаніна, ексголова Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики

Наталія Микольська, виконавча директорка Diia.City United, вважає, що цю угоду потрібно комунікувати не лише як про критичні мінерали і переробку. Слід пояснювати, що конкретно вона означає для кожної галузі -- аграрної, технологічної тощо.

"Відновлення роботи DFC в Україні, після багатьох років відсутності, є потужним сигналом для всього бізнес-середовища. Наразі інвестиційні угоди, навіть у сфері технологій, неможливі без підтримки DFC. Тому важливо разом акцентувати, що ця угода відкриє нові можливості для різних секторів, не лише для видобувної промисловості, і про це слід активно говорити," - підкреслила Микольська.

Зображення: Олександр Ратушняк Виконавча директорка Diia.City United Наталя Микольська

Заступниця голови НБУ Катерина Рожкова також має позитивний погляд на угоду зі Сполученими Штатами. Водночас вона наголошує, що це лише її особисте бачення, а не позиція регулятора.

Економічна теорія стверджує, що реальність формується на основі очікувань економічних агентів. Ми, як фізичні та юридичні особи, а також регулятори, є частиною цієї системи, і наші сподівання впливають на те, яким буде наше майбутнє. З цього ракурсу це є дуже позитивним сигналом. При належній комунікації та здійсненні правильних кроків, кумулятивний ефект може виявитися значно більшим.

Я не готова в даний момент аналізувати фінансові показники чи зростання ВВП, але усвідомлюю, що сподівання бізнесу та готовність інвестувати не лише в природні ресурси, а й через цей фонд, а також очікування населення як потенційної робочої сили, з огляду на прихід нових технологій, навіть якщо вони ще не реалізовані, – усе це сприятиме прискоренню економічного зростання та розвитку. І не лише цього. Можливо, це також матиме позитивний вплив на фундаментальні науки, – підкреслила Рожкова.

Зображення: Олександр Ратушняк Перша заступниця голови Нацбанку України Катерина Рожкова

Схожої позиції дотримується і бізнесмен Ігор Ліскі. На його думку, угода може повернути довіру до українських економіки, інвестклімату й майбутнього загалом. І дати шанс на технологічний розвиток, бо сьогодні ми, зазначає бізнесмен, нікому не цікава країна, яка тільки й робить, що вирощує пшеницю.

"Наявність наших природних ресурсів відкриває можливості для закладання основи, яку можна використовувати як підставу для розвитку переробних підприємств та залучення фахівців і інвестицій у технологічні інновації," -- відзначив Ліскі.

Зображення: Олександр Ратушняк Ігор Ліскі, EFI Group

Підсумовуючи майже двогодинну бесіду, перша віцепрем'єрка Юлія Свириденко наголосила на тому, що не слід сприймати фонд відновлення як панацею, яка вирішить усі наші труднощі.

"Це тільки один інструмент залучення інвестицій. Так його і треба сприймати", -- резюмувала Юлія Свириденко.