Як волонтери з США підтримують "Бабусиний батальйон" у Житомирі

Чотири волонтерки з Америки пройшли великий шлях і привезли в Житомир у своїх валізах медичні інструменти та швейні машинки.

Вони висловлюють своє неприйняття сидіння вдома, спостерігаючи за ситуацією в Україні. Цього разу американські волонтерки планують провести три тижні в Житомирі. Тут вони активно підтримують важливі проекти, беручи участь у волонтерських ініціативах. Кореспондентка Укрінформу мала можливість поспілкуватися з американками, які бажають зробити свій внесок у допомогу Україні.

ТКУТЬ МЕРЕЖІ, ВІДБІР ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ

Ми зустрічаємо американських гостей біля офісу ініціативи "Незламні". Вони усміхаються, обмінюються рукостисканнями та знайомляться зі мною. Зазначаю, що в одязі та аксесуарах кожної жінки присутня символіка України.

Входимо в кімнату, і відразу ж вони починають працювати над створенням маскувальної сітки. У деяких це вже виходить досить вдало, а інші лише освоюють навички під наглядом волонтерок із Житомира.

Гостей зустрічає голова правління благодійного фонду "Фонд громади Житомира" Жанна Соловйова. Вона повідомила, що волонтерки спочатку прибули літаком до Європи, потім вирушили до Львова, а звідти - до Житомира. Як завжди, вони не приїхали з пустими руками. Цього разу у них було сім валіз з допомогою.

Зокрема, до Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського були передані сучасні карбонові системи для зовнішньої фіксації, які використовуються для лікування переломів. Ці системи є вдалою альтернативою традиційним металевим апаратам Ілізарова, адже вони відрізняються легкістю, міцністю та меншою травматичністю. У минулому році медичний заклад отримав від американських волонтерок партію гуманітарної допомоги на суму понад 3 млн грн.

Американські волонтерки відвідують нас з 2023 року, і це вже їхній третій візит. Вони проведуть три тижні у Житомирі. Нещодавно ми вирушили з ними до Озерного, де взяли участь у прибиранні магазину, який постраждав від атаки російського дрона. Волонтерки також зібрали кошти для власниці закладу, щоб підтримати її у складний час. Вони беруть участь у сортуванні гуманітарної допомоги на складі нашого фонду. Крім того, вони допоможуть "Бабусиному батальйону", для якого привезли швейні машинки, а також плетуть сітки і займаються прибиранням, - зазначила Жанна.

Чую, як одна з американських волонтерок просить увімкнути музику, адже під неї плести маскувальну сітку виходить швидше. Жанна запускає на своєму телефоні пісню "За териконами", слова якої написав український військовий Михайло Стасула. Вона говорить, що це їхня улюблена мелодія. Звертаю увагу, що жінки, занурившись у процес, тихенько підспівують українською: "За териконами, за териконами...".

"Я ПРИСУТНІЙ, ОСКІЛЬКИ БАЖАЮ ПІДТРИМАТИ У ВСЬОМУ, ЧИМ ЗМОЖУ."

Підходжу до волонтерки у кепці з написом "З Україною в серденьку". Також помічаю наклейку на її телефоні "I stand with Ukraine". Це - Меріта Келловей із Каліфорнії. Упродовж 25 років вона була політикинею. Жінка ділиться, що їхня з сестрою бабуся родом із Києва.

- Я вдруге в Україні. З огляду на те, що зараз відбувається в моїй країні, не можу сидіти вдома і сконцентруватися на чомусь позитивному. Тому вирішила сфокусуватися на Україні і таких чудових людях, як ви. Я - тут, бо хочу допомогти, чим можу. А ще прагну зустрітися з різними українцями, аби зрозуміти, що ви зараз переживаєте. Ви запитуєте, чи не страшно мені в Україні? Ні, я не боюся, бо не боїтеся ви. Ви віддані своїй країні та перемозі. Це все додає мені сил, - говорить Меріта.

Навпроти зосереджено плете сітку її сестра Тама Адельман. Вона - теж із Каліфорнії. Жінка розповідає про себе, й на її очах з'являються сльози, коли згадує, що вона була медсестрою під час війни у В'єтнамі.

- Моя війна завершилася в 1973 році. Я впевнена, що ті, хто пережив війну, повинні підтримувати інших, адже вони знають, з чим доводиться стикатися. Коли я плету сітку, я вкладаю в неї свої молитви, - розповідає волонтерка.

Тама щасливо усміхається, демонструючи свої браслети в синьо-жовтих кольорах, патріотичну кепку з квітковим дизайном і в'язаний светр. Вона зазначає, що ці речі отримала від українців і дуже цінує такі подарунки.

"МОЄ СЕРЦЕ БОЛИТЬ ЗА УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ"

Кеті Еванс, яка проживає в Каліфорнії, присвятила себе сфері освіти. Вона зазначає, що не відчуває страху перед обстрілами, адже її мета – підтримати людей в Україні. Раніше Кеті перебувала в Румунії, де співпрацювала з медичною командою, що займалася допомогою біженцям та організовувала збір коштів на турнікети.

- Тут я можу спілкуватися з людьми, робити фото. Потім розповідаю про це в Каліфорнії. Цілком підтримую свою подругу Таму, яка говорить, що в нинішній ситуації не можна просто спостерігати, а треба діяти, - каже Кеті.

Вперше на українській землі опинилася Бетті Месенгейл з Невади. З посмішкою на обличчі вона зізнається, що плести маскувальну сітку не так просто, проте вважає, що цьому мистецтву можна навчитися. Її надихає думка про те, що ця сітка стане у нагоді українським захисникам.

- У житті я займалася різним: була перукаркою, водійкою автобуса, доставляла вантажі. Та передовсім я - мама, і моє серце болить за ваших дітей. В Україні - чудові люди, й моя душа прагне вам допомогти, - ділиться Бетті.

За словами волонтерки ініціативи "Незламні" Наталії Силко, упродовж минулого року організації вдалося передати ЗСУ 258 маскувальних сіток. Загалом до цієї справи залучені семеро людей. Вона зауважує, що військові постійно потребують сіток і щоразу дякують, коли їх забирають.

ПОДАРУНКИ ДЛЯ "БАБУСИНОГО БАТАЛЬЙОНУ"

Продовжуємо шлях з американками до волонтерок з "Бабусиного батальйону". У їхньому затишному куточку відбувається активна діяльність: жінки займаються виготовленням футболок, флісових штанів та нижньої білизни для наших військових.

Подруг з Америки тут вітають з теплими обіймами та усмішками. Мовний бар'єр зовсім не заважає щирим емоціям та словам вдячності.

- Ми дуже вдячні волонтерочкам зі США, з якими познайомилися минулого року. Коли вони завітали до нас і побачили, який об'єм роботи ми виконуємо нашими старенькими швейними машинками, були в захваті. Тоді ці жінки дали нам кошти на тканину, а потім перераховували на Фонд громади Житомира, який купував нам необхідні матеріали, - розповідає керівниця житомирського відділення Всеукраїнської благодійної організації "Турбота про літніх в Україні" Таїса Войцеховська.

Вона зазначила, що незабаром американські волонтери повідомили про свій контакт із швейцарським виробником швейних машин, прагнучи підтримати житомирських "бабусь". Виробник відгукнувся на їхній запит, і цього разу до Житомира доставили дві новітні швейні машинки.

- Це справжнє диво, а не просто швейні машинки. Вони оснащені сенсорами, здатні вишивати і практично безшумні. Словами не передати нашу вдячність за такий чудовий подарунок, - зазначає пані Таїса.

Разом із "Бабусиним батальйоном" американські волонтерки розпаковують ще одну валізу. Там чимало потрібних речей для шиття, а також подарунків.

Після емоційного обміну думками Меріта, Тама, Кеті та Бетті вирішують передати фінансову підтримку житомирським активісткам, щоб ті мали змогу продовжувати виготовляти необхідні речі для військових.