Як ветерани перетворюються на наставників і послів: Титани.UA в Кривому Розі та розповіді Superhumans.

Ветерани з ампутованими кінцівками у центрі. Зображення: Центр Superhumans.

Понад 1,3 мільйона українців отримали статус ветеранів війни, про що повідомило Міністерство оборони наприкінці серпня. Вони зазначили, що ветерани та ветеранки активно залучаються до різних сфер діяльності. Проте виникає питання: чи є достатня кількість ініціатив для їх соціальної реінтеграції, зокрема для тих, хто втратив кінцівки? У матеріалі "Новин Донбасу" ви дізнаєтеся про підтримку, яку надає Центр Superhumans у процесі адаптації, а також про соціально-освітній проєкт "#ТитаниUA", започаткований Дніпропетровською обласною військовою адміністрацією, який має на меті допомогти ветеранам.

"Ветеран -- це не тільки травма фізична, в тебе є певні психологічні питання, тому що ти приїжджаєш із війни. У людини змінився спосіб життя, плюс військовий досвід. Змінилась людина, тепер це взагалі інша особистість, інший світогляд. А якщо людина втратила кінцівку, вона думає, що це все. Вона не розуміє, що їй робити", -- розповідає ветеран Захар Бірюков.

Зображення з Instagram Захара Бірюкова.

Захар є випускником Центру Superhumans і походить з Житомирщини. У 2015 році він вступив до лав Збройних сил як доброволець, а в 2021 році закінчив службу, отримавши запас. Проте, менш ніж через рік після початку повномасштабного російського вторгнення, він знову вирішив приєднатися до лав Сил оборони. Літніми місяцями 2022 року Захар разом із товаришами перебував у Запорізькому регіоні, де 17 липня зазнав поранення внаслідок вибуху російського снаряда, коли дрон із вибухівкою, що він тримав, детонував.

"Згодом пройшло півтора місяця у реанімації, після чого відбулася евакуація до Німеччини. Повернувшись в Україну, я розпочав процес відновлення: встановив протез ока та відновив слух на правому вусі. Проте на ліве вухо я повністю втратив слух, а також втратив обидві верхні кінцівки та праву нижню кінцівку нижче коліна," -- ділиться своїми переживаннями ветеран.

Зображення з Instagram Захара Бірюкова.

Окрім цього, Захар зазнав ушкоджень обличчя, внаслідок чого його щелепа була розірвана. Після часткового відновлення в лютому 2024 року він прибув до Центру Superhumans для отримання протезів верхніх кінцівок. Наприкінці того ж літа ветеран отримав нові протези, а вже через майже рік почав працювати в Superhumans у відділі обслуговування.

"Моя головна мета — підтримувати пацієнтів у процесі адаптації, а також працювати в рамках програми "Рівний рівному". Я не маю зору, але готовий до спілкування. Якщо вас цікавлять пластичні операції — готовий обговорити це, адже я сам пережив 20% опіків шкіри. Ампутація нижніх кінцівок? Можемо поговорити. Ампутація верхніх кінцівок? Також готовий до діалогу. Втрата слуху на ліве вухо? Про це теж можу розповісти. Я маю досвід у багатьох темах, що стосуються травм, з якими працює Центр Superhumans", — ділиться Захар.

Зараз Захар співпрацює як з військовими, так і з цивільними особами, адже в Superhumans реабілітацію проходять не лише ветерани, але й ті, хто отримав травми внаслідок ракетних або дронових атак. Захар Бірюков допомагає людям прийняти себе після пережитих травм. Він підкреслює, що процес адаптації складається з трьох етапів: усвідомлення поранення, прийняття цього факту та глибоке усвідомлення себе. У Superhumans пацієнти мають можливість дослідити нові заняття, які раніше не пробували, такі як різні види спорту або арттерапія, щоб знову знайти себе.

"У нас є гітарист без пальців. До поранення я не малював, а після поранення, коли втратив кінцівки, я малюю. Я за місяць два рази сходив на Говерлу. Я недавно почав стріляти з лука. Тобто такі моменти, які допомагають пацієнту зрозуміти, що можна йти далі", -- пояснює Захар Бірюков.

Медіаменеджер Superhumans Андрій Іщик зазначає, що однією з основних цілей відкриття Центру було допомогти людям відновити свої можливості, а навіть отримати нові, значно кращі, ніж до травми. Однак пацієнти, яких в організації називають суперами, виявилися справжнім сюрпризом для команди, перевершивши всі їхні сподівання.

Superhumans Center у Винниках біля Львова. Фото: Юлія Діденко/"Новини Донбасу"

Протези у центрі Superhumans. Фото: Юлія Діденко/"Новини Донбасу"

"Протягом першого року я отримав від пацієнтів багато відгуків про те, як їхнє життя стало більш насиченим і активним. Раніше вони не займалися бігом, не грали на гітарі та не здійснювали походи в гори. Яскравим прикладом є двоє пацієнтів, які успішно перепливли Босфор. Вони почали займатися плаванням у нашому Центрі, три місяці наполегливо тренувалися, працювали з тренерами та брали участь у різних зборах", -- ділиться Андрій Іщик.

Медіа-менеджер компанії Superhumans Андрій Іщик. Знімок: Юлія Діденко, "Новини Донбасу".

Спортивний менеджер Superhumans також є ветераном. Він втратив руку на фронті, але тепер не лише активно бере участь у змаганнях, а й здобуває перемоги як в Україні, так і за її межами.

Перший Superhumans відкрили у квітні 2023 року під Львовом. Послуги з реабілітації, протезування та психологічної підтримки там надаються безкоштовно. У червні цього року другий Центр з'явився в Дніпрі. Там, як і в першому Superhumans, уже займаються не лише протезуванням, а й реконструктивною хірургією, відновленням слуху.

"У відділі реконструктивної хірургії є дві надсучасні операційні (мова про Superhumans під Львовом -- ред.). І там роблять не тільки операції на кінцівках, тому що це специфіка Центру, але й складні операції на обличчі, реконструкцію обличчя. Тут ідеться про багатоетапні й довготривалі операції, які інколи розтягуються на роки, тому що це неможливо зробити швидко, бо голова та обличчя -- дуже чутливий, скажімо так, орган", -- каже Андрій Іщик.

З моменту відкриття цього відділення в кінці лютого 2024 року було виконано приблизно 1600 операцій. Протягом усього періоду діяльності Superhumans тут отримали протезування понад 1300 пацієнтів. Щоденно Центр обслуговує близько 150 осіб, і спектр цих послуг виходить далеко за межі медичних.

"Раніше в нас було так: ти втратив кінцівку -- все, ти нікому не потрібен. Отримав поранення -- ти нікому не потрібний, ти нічого не вартий. Але ми пишемо історію спочатку, допомагаємо рухатись далі навіть з ампутаціями. У відділі соціальної реінтеграції займаються юридичними питаннями, грантами, бізнес-проєктами", -- розповідає Захар Бірюков.

Для ветеранів і ветеранок організовують навчальні програми, що дозволяє їм започаткувати власний бізнес. Після завершення реабілітації пацієнти діляться своїми побажаннями щодо майбутнього працевлаштування з командою Центру. Відділ соціальної реінтеграції активно шукає відповідні вакансії. Організація Superhumans налагоджує зв’язки з різними біржами праці та підприємствами, які мають потребу у фахівцях. Наприклад, попит на спеціалістів із розмінування залишається високим. Окрім того, сам Центр також виступає в ролі роботодавця. Ветерани, які пройшли курс реабілітації, такі як Захар Бірюков, залишаються тут, щоб підтримувати інших пацієнтів. Наразі їх вже більше десяти.

"Розумієте, коли я зустрічаю людину, яка має хоч одну ампутацію, я намагаюся щось придумати, щоб її підтримати – це своєрідна мотивація. Але, наприклад, коли Захар приходить до когось, хто має менш серйозні проблеми, з трьома протезами, йому не потрібно нічого казати. Його присутність і приклад самі по собі дають таку потужну енергію, що ця людина може просто встати, піти і почати займатися спортом або грати на музичних інструментах," – ділиться думками Андрій Іщик.

На його думку, в організації Superhumans існує безліч підрозділів, серед яких є відділ "Рівний рівному", де фактично працюють випускники Центру. Нещодавно до команди піар-відділу приєднався Едді Скот, британець, який став частиною Сил оборони, але втратив руку і ногу через атаку російського FPV-дрона в Покровську.

"Центр постійно залучає людей, які пройшли всю цю історію, які мають свій досвід. Вони допомагають максимально швидко адаптуватися", -- вважає Андрій Іщик.

Центри Superhumans є успішними кейсами в плані підходів не лише до адаптації ветеранів, а й до інклюзивності.

Коли хтось запитує, що таке інклюзивність, я відповідаю: "Завітай до нашого Центру, і я на власному досвіді покажу тобі, що це означає". Ми все починаємо з основ, вчимося з нуля, а міжнародний досвід став доступним лише на перший рік функціонування Superhumans. Адже в Україні щорічно близько 25 тисяч випадків ампутацій – це вражаюча цифра, — зазначає Захар Бірюков.

Отже, Superhumans постійно адаптується, відповідаючи на нові виклики.

"Потрібно встановити те, потрібно виконати інше. Ми не мали всіх знань з самого початку і просто реагували на численні виклики. Такою була історія створення нашої ергокухні. Вона, в першу чергу, призначена для пацієнтів з протезами рук," -- ділиться Андрій Іщик.

Фото з Instagram Superhumans

За його словами, Superhumans вже перестав бути лише реабілітаційним центром. Сюди регулярно надходять нові ідеї та пропозиції. Цей проєкт фінансується не державою, а міжнародними донорами та великими українськими компаніями. Окрім того, в наглядовій раді працюють міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко та перша леді Олена Зеленська.

"Ми стараємося бути таким центром активним, трохи веселим. Тому що просто сидіти, плакати і казати, що дайте нам гроші, бо ми тут людей лікуємо чи протезуємо... Скільки ми так, три місяці проїдемо? І далі не поїдемо. Фінансувати успішні проєкти краще", -- вважає Андрій Іщик.

До завершення року в Одесі заплановано відкриття ще одного Центру Superhumans. Цінності, методи та стратегії адаптації для ветеранів та ветеранок залишаться незмінними, аналогічно до вже існуючих Центрів.

Вони пережили запеклі битви, але тепер стикаються з новими викликами – протезами, пошуком роботи та необхідністю знову адаптуватися до життя. Саме для таких людей був заснований проект "Титани.UA" – місце підтримки, де ветерани можуть знайти однодумців, освоїти нові навички та відновити віру у свої можливості.

Рік тому, у червні 2024 року, лише десять ветеранів в Криворізькому районі вирішили підтримати цю ініціативу, вірячи в її значення. Нині їх уже сотні — амбасадорів, які, повертаючись з фронту, не залишаються наодинці з труднощами, а об'єднуються, щоб допомагати один одному, стаючи справжніми Титанами в тилу.

Редакція "Першого Криворізького" раніше висвітлювала відзначення першої річниці реалізації проєкту "Титани.UA" у Кривому Розі.

В березні 2024 року у Дніпропетровській області був представлений великий проєкт для ветеранів, ініційований Дніпропетровською обласною військовою адміністрацією. Як зазначив ветеран Микола Михайлець, відомий під позивним "Мартин", який виконує роль амбасадора проєкту "Титани.UA", цей обласний проєкт також активно реалізується на Херсонщині.

Як представник ініціативи "Титани.UA", я веду бесіди з військовими, які повертаються з лікарень після поранень. Деякі з них, які зазнали ампутацій, вже не можуть продовжувати захищати нашу країну. Один із таких випадків - військовий на псевдо "Каспер", з яким я зустрівся в реанімації в Києві. Він сирота, і вирішив стати добровольцем на війні. Після лікування в Німеччині стало відомо, що врятувати другу кінцівку не вдасться – його прооперували, і зробили ампутацію. Завдяки підтримці волонтерів та друзів, зокрема Євгена Ситниченка з Криворізької районної військової адміністрації, ми змогли допомогти йому: передавали нагороди, прапор, одяг та організовували візити до нього, – ділиться амбасадор проєкту "Титани.UA".

"Мартин" – доброволець з Луганської області, сапер, колишній командир штурмової роти та амбасадор ініціативи "Титани.UA". Після серйозного поранення під час бою за Херсон, шести операцій та півроку, проведеного на інвалідному візку, він не лише відновив свої сили, але й тепер разом із іншими ветеранами навчає дітей уникати вибухонебезпечних предметів, допомагає лікувати поранених товаришів та відвідує прифронтові громади, де рятує життя завдяки своїм знанням.

Після відновлення служби "Мартин" взяв на себе роль амбасадора проєкту "Титани.UA" — ініціативи, що об'єднує поранених військовослужбовців, ветеранів та місцеві органи влади, зокрема в регіоні Дніпропетровщини. Основна мета цього проєкту полягає у сприянні реабілітації, соціальній інтеграції та освітній діяльності в громадах щодо питань мінної небезпеки.

Головні напрями роботи, у яких працюють ветерани проєкту "Титани.UA":

Одне з найяскравіших досягнень -- те, що в десятках навчальних закладів пройшли заняття з мінно-вибухової безпеки. "Мартин" та інші ветерани не просто читають лекції -- вони дають практичні навички: як поводитись при виявленні підозрілих предметів, як викликати спецслужби, як надати першу допомогу. Результат уже є: випадки, коли після таких занять діти й місцеві знаходили підозрілі предмети й не чіпали їх, а викликали фахівців -- таким чином рятувалися життя.

Спільно з полковником Юрієм Сіньковським, який наразі займає посаду начальника Криворізької районної військової адміністрації з питань співпраці з військовими ЗСУ, теробороною, ветеранами та родинами загиблих і зниклих безвісти військовослужбовців, ми почали організовувати регулярні виїзди для забезпечення мінно-вибухової безпеки в зонах, близьких до фронту. Серед таких міст – Марганець, Нікополь, Берислав, Архангельське, Апостолове та Зеленодольськ — території з високим ризиком. Хочу відверто зазначити: наша країна входить до числа найзамінованіших у світі. Навіть якщо війна зупиниться, повне розмінування може тривати десятиліття, якщо не більше. Завдань перед нами чимало. Ми не лише інформуємо про мінно-вибухову безпеку, але й проводимо навчання з тактичної медицини. Це приносить свої плоди: був випадок, коли дівчинка врятувала жінку після обстрілу на 44 кварталі, зупинивши кровотечу за допомогою підручних засобів до прибуття швидкої допомоги. Вона не боялася крові та знала, що робити — це результат наших тренувань, — ділиться Микола Михайлець, відомий під позивним "Мартин".

Також він говорить, що понад 40 навчальних закладів пройшли курси з мінно-вибухової безпеки в Дніпропетровській і Херсонській областях. Після навчань діти знають, що граната може бути із "сюрпризом", тож вони дзвонять у відповідні служби або викликають нас, і це рятує життя. "Мартин" під час інтерв'ю розповів журналістам 1KR.UA, що він разом з іншими проводять курси й для працівників і працівниць різних підприємств Криворізького району.

""Титани" -- це про єдність, порядність і взаємопідтримку. Хлопці, які взяли зброю з перших днів і отримали поранення, вже є титанами. Приєднатися може кожен. Проєкт об'єднує різних людей за однією метою -- перемогою. Ми не обіцяємо купити кожному квартиру, але багато повернулись у стрій і працевлаштовані", -- говорить "Мартин".