Яким було місто Житомир кілька століть тому: історичні ілюстрації

В епоху середньовіччя Житомир відігравав важливу роль як стратегічний південний форпост Великого князівства Литовського, а згодом і Речі Посполитої. Захисна фортеця була ключовим елементом оборони міста. У 1540-х роках місцевий архітектор Симон Бабінський разом із першим старостою князем Богушем Корецьким, завершили реконструкцію замку.

Місто поступово зростало і укріплювалося. Його площа складала приблизно два гектари і мала форму незвичайного шестикутника. У мережі з'явилися рідкісні стародавні малюнки, що зображують Житомир.

Вхід у місто здійснювався через три брами, а на кутах фортеці височіли п'ять оборонних веж. У центрі укріплення розташовувалися палац старости, храм та склади. З'єднання з містом забезпечувалося мостом, перекинутим через урвище, а також мережею підземних ходів, які були майстерно укріплені.

Скеля Чацького є природним символом Житомира, названим на честь польського просвітителя та активіста Тадеуша Чацького.

Охримова гора, також відома як Кокрин, — це історична ділянка, що розташована на північно-західному околиці міста, на лівому березі річки Кам'янка, поблизу Подільського мосту. Відомо, що на цій території існувало поселення ще в XIV-XV століттях. Сьогодні Охримова гора є важливою історичною та ландшафтною пам'яткою, де можна знайти каплицю Святого Миколая та Покровську церкву, які збереглися до наших днів.

Протягом XIV-XVIII століть на Замковій горі стояла фортеця, що мала значне значення для оборони міста. У 1769 році її знищили російські гусари разом із донськими козаками.

Кафедральний собор Святої Софії є одним із найстаріших архітектурних шедеврів Житомира. Його зведення відбулося на Замковій площі між 1737 і 1751 роками за сприяння єпископа С. Ожіги. Архітектурні риси храму об'єднують елементи пізнього ренесансу та бароко.

Семінарський костел Святого Йоана з Дуклі зведений у 1838 році. Цей костел розташований на вулиці Київській, 4, у центрі міста. Спочатку він належав бернардинському монастирю.

Бернардини оселилися в Житомирі ще в 1760 році завдяки запрошенню старости Яна Каетана Ільїнського, який надав їм землю та сприяв зведенню дерев'яної церкви. Згодом, завдяки пожертвам громади, був побудований мурований монастир. Після пожежі дерев'яного костелу служби тимчасово проводили в приміщеннях монастиря, а будівництво нового храму розпочалося в 1820 році. У 1842 році мурований костел було завершено.

Вулиця Київська (тепер Кафедральна) є однією з найдавніших артерій Житомира, що спрямовується до Соборного майдану. Перед революційними подіями XX століття, центральна вежа Семінарського костелу Святого Йоана з Дуклі височіла над головним майданом міста. Однак, радянська влада, що розпочала переслідування релігійних громад, закрила більшість культових будівель, серед яких були й римо-католицькі костели.

У 1842 році, після завершення будівництва костелу Святого Йоана з Дуклі, бернардини змушені були залишити свій монастир через указ імператорської влади, яка передала його Луцько-Житомирській дієцезії. Відновлення бернардинської спільноти в місті стало можливим лише 17 травня 1992 року.

Житомирський театр, що сьогодні виконує функції міської філармонії, є важливою архітектурною пам'яткою. Його заснування в XIX столітті стало можливим завдяки фінансовій підтримці місцевої шляхти та ініціативі видатного польського культурного діяча Юзефа Ігнація Крашевського. Примітно, що в той час навіть у Києві не існувало подібних театральних споруд. На задньому плані можна спостерігати ще одну архітектурну цінність - водонапірну вежу Житомира.

Крім того, OBOZ.UA грунтовно висвітлював, яким саме був Кропивницький у другій половині XIX століття.