Юрій Вороний: українець, який взяв участь у битві під Крутами і став першим у світі спеціалістом з трансплантації.

На кафедрі патологічної анатомії Харківського державного медичного університету зберігається неповторний зразок — нирка, отримана від чоловіка віком 60 років, який помер внаслідок черепно-мозкової травми. Цей орган був пересаджений молодій жінці, яка страждала від отруєння сулемою. Лікар, який здійснив цю унікальну операцію, Юрій Юрійович Вороний, став піонером у галузі трансплантації, адже йому вдалося виконати процедуру, яка раніше ніколи не проводилася. Його новаторська робота відкрила нову еру в історії медицини — еру клінічної трансплантації органів від донорів. Завдяки його зусиллям життя багатьох людей було врятовано, і сьогодні щорічно здійснюється понад 130 тисяч пересадок донорських органів.

Родина освітян і активістів

Юрій Юрійович Вороний народився 9 серпня за старим стилем, що відповідає 21 серпня за новим календарем, у 1895 році в селі Журавка, розташованому в Прилуцькому повіті Чернігівської губернії. Його родина була без перебільшення видатною, адже багато її членів присвятили себе просвітницькій діяльності. Дід Юрія був професором словесності та очолював Прилуцьку гімназію. Він заснував школу для дітей із села та організував народну бібліотеку, використовуючи власні кошти. Батько Юрія, всесвітньо визнаний професор математики, викладав у Варшавському університеті. Разом із німецьким математиком Германом Мінковським він заклав основи геометричної теорії чисел. Розроблені Георгієм Феодосійовичем діаграми нині активно застосовуються в таких інноваційних наукових сферах, як робототехніка та біоінженерія. Брат Юрія, також лікар, займався розробкою нових методів лікування онкологічних захворювань, але його кар'єра була перервана через донос. Олександра звинуватили у намірі опублікувати свої дослідження за кордоном, що призвело до його арешту та страти.

Повернення до України та битва під Крутами

Юрій розпочав своє навчання в Варшаві, але після трагічної втрати батька, який помер у віці лише 40 років через відмову нирок, він змушений був повернутися до родичів в Україну. Ця подія стала поворотним моментом у його житті, і він вирішив стати лікарем, аби рятувати людські життя. Юрій успішно закінчив гімназію в Прилуках і вступив на медичний факультет Київського університету святого Володимира. Проте його навчання було перервано через Першу світову війну: Вороний став добровольцем в армії і потрапив до пересувного медичного центру. У січні 1918 року він взяв участь у відомій битві під Крутами, ставши одним із небагатьох, кому вдалося вижити.

Початкові результати пересадки нирки

У 1921 році Вороний повернувся до університету й, закінчивши його, залишився в навчальному закладі вже як науковий працівник - уже тоді він проводив досліди з трансплантації. У 20-ті роки Юрій Юрійович працював у лабораторіях кількох українських міст, зокрема й у Харкові на кафедрі хірургії медичного інституту, де його науковим керівником був професор Володимир Миколайович Шамов. Але значні перешкоди створювали вченому факти його біографії: непролетарське походження, роки навчання у Варшаві, знання іноземних мов - усе це робило його вкрай підозрілим в очах радянської влади, яка вже готова була оголосити його "польським шпигуном". Життя йому тоді врятувала провінція: Вороний із сім'єю виїхав із Харкова, щоб жити й працювати в Житомирі - там легше було загубитися, вислизнувши від уваги чекістів. 1930 року на III Всесоюзному з'їзді фізіологів, а потім на IV Всеукраїнському з'їзді хірургів Вороний зміг продемонструвати перші результати з трансплантації нирки. За результатами цих форумів Юрія Юрійовича призначили завідувачем хірургічного відділення міської лікарні Херсона.

Відкриття нової ери в трансплантології

Саме в Херсоні Вороний зробив своє головне відкриття і зумів підкріпити його на практиці: він довів, що живій людині можна пересаджувати не лише шматочки тканин, а й цілі "кадаверні" - тобто взяті в мертвих органи. До нього вважалося, що трупна отрута, яка міститься в останніх, спричинить щонайменше відторгнення органа, а щонайбільше - смерть пацієнта від інтоксикації та анафілактичного шоку. Першу у світовій медичній практиці операцію було проведено 3 квітня 1933 року о 21:00. Її зробили 26-річній жінці, яка вирішила накласти на себе руки й отруїлася сулемою - хлоридом ртуті, використовуваним для протруєння насіння. Попри всі належні в таких випадках лікарські заходи, включно з переливанням крові, пацієнтці, яку доправили в клініку за чотири дні після отруєння - тобто занадто пізно, ставало гірше. Тому, незважаючи на серйозний ризик, трансплантація була єдиним способом врятувати їй життя. З пересадженою на ложе на правому стегні ниркою хвора прожила дві доби, і, попри її смерть, операція відкрила в медицині епоху трансплантології - у Європі такі пересадки почали проводити тільки через двадцять років.

Конфлікт, захоплення та неповторні місії

У 1934 році Юрій Вороний отримав звання старшого наукового співробітника Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії. Наступного року йому було присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук без необхідності захисту дисертації, завдяки успішним практичним досягненням. Перед початком Другої світової війни Юрій Юрійович працював у Харківському стоматологічному інституті, де очолював кафедру хірургії. Коли розпочалися бойові дії, Вороний, залишившись на окупованій території та переїхавши до Нової Водолаги під Харковом, організував підпільний госпіталь, де рятував поранених солдатів, маскуючи їх під мирних жителів. Щоб уникнути викриття з боку німецької влади, яка неодноразово навідувалася до нього з "інспекціями", лікар стверджував, що лікує хворих на тиф, адже окупанти дуже боялися інфекційних захворювань. Навіть у цей важкий час Юрій Юрійович продовжував виконувати унікальні операції, і серед них особливо запам'яталася історія про те, як він зшив руку дівчини, яку відірвало внаслідок вибуху. На жаль, лікар не зміг уникнути потрапляння до табору для військовополонених, і хоча його перебування там було коротким, тавро полоненого залишило свій слід у його житті. Внаслідок цього Вороний не міг знайти роботу ані в Києві, ані в Харкові.

Докторська дисертація та наукові роботи

У післявоєнний період вчений продовжив свої дослідження в галузі трансплантології. Працюючи в обласній лікарні Житомира, він успішно здійснив чотири операції з пересадки нирок. У 1950 році Вороного нарешті перевели до Києва, де він став частиною колективу Інституту експериментальної біології та патології імені О. О. Богомольця, де працював до кінця своїх днів. Саме тут він створив більшість своїх наукових праць, загальна кількість яких складає близько п'ятдесяти. Він також захистив докторську дисертацію, присвячену патогенезу та терапії травматичного шоку, що дозволило йому отримати ступінь доктора медичних наук.

Сяючий експерт у діагностиці

За словами тих, кому пощастило працювати з Вороним, він був не тільки найкращим в Україні фахівцем із патологій нирок, а й блискучим - як-то кажуть, від Бога - діагностом. Юрію Юрійовичу не потрібні були додаткові аналізи та дослідження - він довіряв насамперед своїм знанням і досвіду. Відомий випадок, коли, оглянувши хворого, в якого підозрювали хворобу нирок, він припустив, що його стан зумовлений проблемами із серцево-судинною системою, і тим самим врятував людині життя.

Ніколи не звертався з проханнями на свою адресу.

У звичайному житті Вороний вирізнявся доброзичливістю та скромністю. Як стверджують ті, хто був з ним близько, він ніколи не просив нічого для себе. Проте, коли йшлося про допомогу іншим, він сміливо використовував свій авторитет, щоб «вибити» квартиру чи місце в делегації на наукову конференцію, особливо для молодих співробітників, лікарів та аспірантів.

Юрія Юрійовича Вороного не стало 13 травня 1961 року, він помер на 66-му році життя від серцевого нападу. Поховано видатного українського вченого на Байковому кладовищі.