Забуті постаті. Архітектор Білий з Луцька та його збережені споруди.

Серед українських архітекторів, які працювали в Луцьку протягом міжвоєнного часу, десь загубилося прізвище Михайла Білого.

З певних причин це стає зрозумілим. У порівнянні з попередніми міністрами УНР, які знайшли притулок у Луцьку та здійснювали активну архітектурну діяльність, такими як Пилип Пилипчук і Сергій Тимошенко, постать Білого виглядає менш помітною. Крім того, якщо врахувати його професійний рівень і кількість реалізованих проектів, Білий також поступається згаданим архітекторам.

Проте, він все ж викликає цікавість як маловідомий представник української інтелігенції та архітектурних кіл Луцька між двома світовими війнами.

Михайло Білий народився у 1898 році в Мирополі на теперішній Житомирщині. Оскільки його батько працював залізничником на станції "Здолбунів", то Михайло пішов учитися в здолбунівське міське залізничне училище, а згодом - в технічне училище. До 1926 року працював на станції "Здолбунів", згодом у Ківерцях на підприємстві з імпрегнації деревини як технік-проєктувальник.

Читати ще: Казимир Школьницький: архітектор луцьких вілл для інтелігенції

Після закриття підприємства у 1928 році Михайло Білий переїхав до Луцька, де розпочав свою приватну практику в якості будівельного техніка. Він займався розробкою планів будинків, складанням кошторисів та здійсненням контролю за процесом будівництва. У Державному архіві Волинської області вдалося знайти численні згадки про Білого як про видатного спеціаліста, розробника проектів приватних житлових будинків та будівельника. До його спадщини входять споруди, розташовані на центральних вулицях Луцька, а також значні комерційні об'єкти, що поєднують житлові та офісні приміщення. Деякі з цих будівель збереглися до наших днів, інші ж існують лише в архівних документах. З креслень видно, що Михайло Білий мав характерну рису – він завжди фарбував вікна в чорний колір.

Після початку війни протягом 1940 року Білий працював завідувачем будівельного сектору Луцької міської ради, потім техніком в управлінні архітектури.

Читати ще: Нездійснені історичні проєкти на Театральному майдані в Луцьку

Остання знайдена в архіві робота Білого стосується проєкту заводу з виробництва салотопу, датованого травнем 1941 року. Білий був у шлюбі з чешкою на ім'я Славенка, яка походила з Боратина у Чехії. У подружжя народилося двоє дітей: Любін і Мирослав. До 1943 року сім'я мешкала на Північній вулиці, яка нині відома як вулиця Винниченка. Подальша доля цієї родини залишається невідомою.

Олександр Котіс

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу