Замість решіток - бойові позиції: історія колишніх в'язнів, які стали штурмовиками 93-ї бригади

Перетворити тюремну форму на армійський камуфляж, а стіни в'язниці - на фронтову лінію. Для цих чоловіків служба на передовій стала не лише виконанням обов'язку, а й шансом розпочати нове життя з нуля.

У складі відомої 93-ї бригади діє підрозділ, який намагається не повертатися до помилок минулого. Це спецбатальйон "Алькатрас", що складається з колишніх ув'язнених.

Там головне — це готовність до штурму та підтримка товариша. Про тих, хто замість виправної колонії обрав окопи та щоденні небезпеки, читайте далі в ексклюзивному репортажі нашого воєнного кореспондента Ігоря Левенка.

Просимо підтримати збір на дрони для 93 ОМБР

Номер карты: 4874 1000 2299 6980

Тут не питають про минуле. Тюремний жаргон тут поступається армійським командам, а замість наглядачів - бойові інструктори. Це "Алькатрас" - спецпідрозділ у складі легендарної 93-ї бригади "Холодний Яр". Тут воюють ті, хто ще вчора бачив небо у клітинку. Їх називають "специфічним контингентом", але для ворога вони - лють, що не знає страху.

Позивний "Армі", старший сержант роти, навчальний інструктор:

Ці молоді люди, з моменту їх приходу до нашої роти, отримують чітке розуміння: для нас не існує жодних упереджень чи відмінностей. Ми відкрито обговорюємо це, і вони щиро цінують таке ставлення.

Що не получилось? Надо було через бруствер. Так, через!!! Можна було перекинути через бруствер або з-під нього, як ми поясняли, кистю суто взяв і закинув, все. А так по факту ти першого свого номера "затрьохсотив", це в кращому випадку, й остався там тупо сам.

Їх готують до інтенсивних бойових дій. Атаки, очищення укриттів, стрільба з незручних позицій. Іноді інструктори не скупляться на емоційні висловлювання. Сильне слово в такій ситуації може виявитися ефективнішим за будь-які офіційні правила. Бо в умовах справжнього бою помилка одного може коштувати життя всього підрозділу.

Дай "Малому" трохи часу на перезарядку! Захисти його! Зведи затвор! - Бо хтось не дуже добре доглядає за автоматом, так? - Та ні, я ж чистив його! - О, справді?

Так, вони не янголи. В минулому засуджені за тяжкі тілесні, крадіжки... Дехто провів за ґратами пів життя. Але зараз ці руки тримають зброю. Бо війна стала для них єдиним чесним шансом змити минуле не словами, а вчинками.

Мій перший вирок був у 2010 році. Я вступився за дитину, яка стала жертвою спроби зґвалтування. За це мені присудили вісім років...

Микола, на позивний "Череп". Родом з Донеччини. Чоловік із важким поглядом і непростою долею. На фронті, своїх ворогів він часто бачить в обличчя. У його біографії є епізод, від якого холоне кров - рукопашний бій із кадировцем, який прокрався на позиції його групи.

Микола "Череп", військовослужбовець спеціального батальйону "Алькатрас":

- Я усвідомлював, що поруч зі мною немає вогнепальної зброї, лише ніж. - І як усе завершилося? - Я вдарив його ножем у шию.

Микола усміхається, коли слухає розповіді про "непереможних росіян", які нібито своїх не залишають і не здаються в полон. Але в його "скарбничці" вже є не один захоплений окупант.

Виглядає на те, що деякі все ж таки здаються. Є інші, які не піддаються, чинять опір, і нам доводиться їх нейтралізувати. А от ті, хто прагне вижити — молоді або новоприбулі — здаються без вагань.

Благодарим за то, что сохранили в живых батальон "Алькатрас".

Позивні в цій групі часто походять від колишніх прізвиськ з в'язниць. Вони звучать грізно, як і самі учасники. Сергій, відомий під псевдонімом "Смерть", має 38 років і родом із Житомирської області. Він пройшов службу в 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Для нього війна розпочалася давно, не сьогодні.

У мене була служба за контрактом. Це сталося через те, що в 95-му змінився командир, і через особисті причини мене не відпускали додому. Тож я вирішив піти самостійно. - Який термін отримав? - Призначили 5 років.

Тепер Сергій повернувся до того, що вміє найкраще. Армійська справа. Чоловік має двох дітей. Саме вони для нього головний компас і причина, чому він знову у війську.

Сергій "Смерть", військовослужбовець спеціального батальйону "Алькатрас":

Тут немає місця для боягузів. Вони залишаються там, де їм комфортніше. Усі, хто тут, прийшли за власним бажанням, ніхто не змушував їх. Це моє усвідомлене рішення — я тут, щоб захистити свою родину та свою Батьківщину.

Роман, відомий під псевдонімом "Груша", провів за ґратами майже 25 років. Для багатьох його вважають "рецидивістом", але для сина, який служить на кордоні, він залишився батьком, що вирушив на війну. Його прагнення також пов'язане з Харковом — рідним містом, яке зазнає жорстоких руйнувань від ворога.

Роман "Груша" — воїн зі спецбатальйону "Алькатрас":

Це два абсолютно різні всесвіти. Там існує система, що ставиться до нас ворожо, адже ми були супротивниками для тих, хто мав нас захищати. Натомість тут, у нас є підтримка від наших побратимів, які навчають нас, як вижити в цих умовах.

Романову виповнилося п'ятдесят років. Він відбував покарання за крадіжки та розбій. Здавалося, що його життя стало безнадійним і не має місця в суспільстві. Проте під час одного з обстрілів Харкова трапилася особиста біда, яка змінила його сприйняття світу. Це стало визначальним моментом у його житті та вплинуло на його подальші рішення.

Я сам це все бачив на свої очі, як воно відбувається. Ми тут розгрібаємо, а через два під'їзди ракета прилітає й увесь під'їзд отак от обсипається. Ще більше, майже два роки тому, в січні буде два роки, моя дружина загинула. Теж через війну.

Командує "Алькатрасом" підполковник на позивний "Вал". Професійний військовий, який воює з 2014-го. Він одразу розставляє крапки над "і": це не штрафбат з радянських фільмів, де людей женуть на кулемети з палицями.

Принаймні ці батальйони не поступаються звичайним, а в багатьох випадках навіть перевершують їх.

У суспільстві часто виникає питання: що станеться, коли ці особи, ознайомлені з мистецтвом насильства, повернуться до своїх домівок? Чи може їхній фронтовий досвід стати новим засобом для злочинності? Комбат має на це свою точку зору.

Валентин, який також відомий як "Вал", є командиром спеціального батальйону "Алькатрас".

Якщо суспільство не знайде способів залучити цих людей і не підготується до цього, нас можуть очікувати серйозні проблеми, зокрема злочинність. У мене є своє бачення: я вже давно зазначав, що існуючі приватні військові компанії (ЧВК) можуть стати вирішенням. Було б доцільніше запропонувати цим людям можливість працювати за гідну винагороду, звичайно, без примусу. Таким чином, вони могли б виконувати корисну роботу.

"Алкатрас" - для багатьох це місце, де втеча здається неможливою. Але для цих чоловіків "Алкатрас" став відправною точкою нового життя. Вони не прагнуть виправдання від суспільства. Натомість, здобувають визнання в бою, віддаючи свої сили, кров і вірність тим, хто поруч із ними.