Працівники міської ради просять Буравкова повернутися (ВІДЕО)

Кандидат на посаду міського голови Георгій Буравков розповів чому не хоче афішувати прізвища людей зі своєї команди, чому досі безпартійний та як ставиться до бізнесменів при владі. Про це та інше він розповів у ексклюзивному інтерв’ю в ефірі телеканалу СК1.

-  Георгію, Ви зараз кандидат на посаду міського голови. Хто у Вашій команді?

- Якщо прийду до влади, то, безумовно, зі своєю командою. Це молоді люди. Афішувати прізвища тих, хто готовий зі мною працювати, я не хочу. Я не хочу, щоб у разі того, якщо я на цих виборах не стану переможцем, у них були якісь проблеми. У 2002 році я йшов на вибори майже один. Коли переміг - почали звертатись багато людей і я мав можливість з них вибрати. Безумовно, я не дивився на політичну приналежність тієї чи іншої людини і сьогодні не буду цього робити. Я безпартійний, самовисуванець. У цьому плані мені набагато простіше.

- Чому безпартійний? Не підійшла жодна ідеологія серед політичних партій?

- Я завжди був безпартійним, проте симпатизую певним демократичним силам. Але брати активну участь - це одне, а бути залежним від партій і їх лідерів - зовсім інше. Як самовисуванець я розраховую на підтримку всіх виборців Житомира не залежно від їх політичних симпатій. Адже вони будуть вибирати не тільки представника чи лідера партії, а перш за все  господарника, людину з досвідом.

- Ви вже раніше були міським головою. Що вдалося зробити за час каденції?

- Дороги. В основному я їжджу маршрутками, “таксі”, ходжу пішки. Спілкуюсь з таксистами, які часто говорять, що всі дороги, які були капітально відремонтовані протягом моєї каденції, як голови Житомирської міської ради, до цього часу в нормальному стані. Це і вулиця Київська, і Велика Бердичівська, і дорога в сторону Новоград-Волинського.

- За час вашої каденції Ви лобіювали свої бізнесові інтереси? Зокрема, Вашого підприємства “Інтерстиль”, яке за цей період набуло певного розвитку.

- Річ у тім, що лобіювання інтересів меблевого бізнесу у Житомирі немало сенсу. Його цінова політика достатньо своєрідна і більшості житомирян вона не по кишені. Ринок підприємства був розрахований на великі міста такі як Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків та багато інших. Були відкриті філіали в Москві, Петербурзі. Меблі продавались в Америку та Італію.

- Більше стало продаватись, коли Ви стали міським головою?

- Не думаю, що особисто, як мер, міг посприяти розповсюдженню продукції. От якби у мене був бізнес, пов’язаний з виробництвом пластикових вікон, ремонтом будинків, їх утепленням, тоді дійсно тут можна лобіювати інтереси. А якщо бізнес пов’язаний з достатньо дороговартісними меблями, то при всьому моєму бажанні, я не міг його лобіювати. Безумовно, при спілкуванні з людьми, які до мене звертались, я йшов комусь на зустріч, щоб десь розмістили якесь замовлення, якісь скидки і так далі.

- Як Ви ставитесь до бізнесменів при владі?

- Потрібно дивитись на мотиви, які спонукають цих людей іти до влади. Коли я йшов на посаду міського голови, то передав свій бізнес в управління, як повинен робити кожний бізнесмен. Хоча, на жаль, це була моя помилка, якою скористалися певні люди. Мої юристи сфальшували певні документи і стали власниками цього бізнесу.  Я позитивно ставлюся до бізнесменів у владі, адже у політиці потрібні люди з досвідом управління, а такий досвід сьогодні можна отримати тільки через бізнес.

- Чим відрізняється теперішній Житомир від того, яким Ви управляли під час своєї каденції?

- Що стосується Житомира, то він, як раніше, “сірий”. За цей час він не піднявся. Якщо дивитися, як розвивалися сусідні міста з приблизно такою ж кількістю населення, то вони значно просунулися вперед.

- Коли ви востаннє були у міській раді?

- Востаннє туди заходив, коли заносив документи у виборчу комісію. Знаєте, на жаль, зараз там безвладдя. Немає ні виконувача обов’язків мера, ні першого зама, ні навіть ще одного заступника, який зараз в аграрній партії. Одним словом - містом не керують. Я спілкувався з працівниками міської ради (не буду називати імена та прізвища), вони говорять: “Георгію Анатолійовичу, повертайтесь”. Зокрема, таких людей достатньо для того, щоб я відчув, що я на правильному шляху.