Що можна сказати про нового керівника Укроборонпрому Івана Гаврилюка та причини звільнення його попередників?

Він став сьомим керівником державного оборонного концерну з моменту початку російсько-українського конфлікту у 2014 році.

Генерал-лейтенант Іван Гаврилюк став генеральним директором акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість". Рішення про призначення наглядова рада підприємства ухвалила 3 листопада за результатами відкритого конкурсу та фінальних співбесід із кандидатами.

З 2014 року концерн Гаврилюка очолювали шість різних керівників: Герман Сметанін, Олег Гуляк, Юрій Гусєв, Айварас Абромавичус, Павло Букін та Роман Романов. Про новоспеченого генерального директора, його кар'єрний шлях до цієї посади, а також причини, з яких його попередники залишали Укроборонпром, розповідає видання Mind.

Від військових постачань до придбання оборонних засобів.

Іван Гаврилюк - генерал-лейтенант Збройних Сил України. Його день народження припадає на 19 квітня 1971 року, а рідне село - Іванопіль, що розташоване в Житомирській області. Військову кар'єру він розпочав у 1988 році. У 1992 році завершив навчання в Сумському вищому артилерійському командному училищі, а потім здобув освіту в Національній академії оборони України у 2004 році та в Національному університеті оборони України в 2018 році.

Першу частину кар'єри Гаврилюк провів на командних і штабних посадах у структурах ракетних військ та артилерії. Згодом працював у системі тилового забезпечення армійського корпусу.

Після початку російської агресії в 2014 році він зайняв посади в управлінні організаційного планування, а пізніше став керівником тилу Збройних Сил України. У період з 2018 по 2020 роки очолював Головне управління логістики ЗСУ та обіймав посаду заступника начальника Генерального штабу. У березні 2020 року Гаврилюк залишив військову службу в запасі та став радником командувача Сил логістики ЗСУ.

Після початку широкомасштабної агресії він знову вступив до лав військових, отримавши посаду керівника управління зв'язку та інформаційних технологій штабу Командування Сил логістики. У 2022-2023 роках він також виконував обов'язки заступника головного інспектора Міністерства оборони.

У жовтні 2023 року уряд України призначив Гаврилюка на посаду заступника міністра оборони, а в травні 2024 року підвищив його до першого заступника міністра. У рамках своїх обов'язків він зокрема займався питаннями, пов'язаними з оборонними закупівлями.

У травні 2026 року він покинув Міністерство оборони, а вже в червні отримав посаду радника першого віцепрем'єр-міністра та міністра енергетики Дениса Шмигаля, займаючись питаннями оборонно-промислового комплексу на волонтерських засадах.

Після відставки Сметаніна Гаврилюк тимчасово виконував обов'язки генерального директора Укроборонпрому. Тепер він отримав цю посаду на постійній основі.

У 2017 році Іван Гаврилюк став об'єктом уваги медіа, коли дав свідчення в суді на підтримку тодішнього заступника міністра оборони, генерал-лейтенанта Ігоря Павловського. Його затримали детективи НАБУ та САП у справі, що стосувалася розтрати 149 млн грн під час закупівлі пального для Міністерства оборони. У цій справі також згадувалася компанія "Трейд Коммодіті".

У суді Іван Гаврилюк, який обіймав посаду начальника тилу Збройних Сил, підкреслив, що його дружба з Павловським має глибоке коріння — їхні родини активно спілкуються, і вони є сусідами. Він також охарактеризував затриманого як "надійного та відданого друга...". Наразі справа Павловського все ще розглядається в суді, і рішення досі не прийнято.

Гучна подія, пов'язана з Іваном Гаврилюком, сталася в квітні 2024 року, коли він за власним бажанням залишив посаду першого заступника міністра оборони, яким на той час був Рустам Умєров. Як стало відомо з джерел "Суспільного", причиною його звільнення нібито стала передача 78 мільярдів гривень від Агенції оборонних закупівель (АОЗ) до Держприкордонслужби для придбання боєприпасів у польської компанії PHU Lechmar. Народний депутат Ярослав Железняк зазначив, що "це рішення ініціював перший заступник Міноборони Гаврилюк".

Іван Гаврилюк знову отримав посаду першого заступника міністра оборони в липні 2025 року, коли міністром став Денис Шмигаль. У червні 2026 року, після його звільнення з Міноборони (під керівництвом Михайла Федорова), Гаврилюк дав свідчення в парламентській тимчасовій слідчій комісії, що займалася розслідуванням можливих порушень у сфері оборони. Він зазначив, що під час наради 2 квітня 2025 року Рустам Умєров озвучив інформацію про чутки, ніби генерал Гаврилюк та начальник центрального управління оборонних ресурсів Генштабу, полковник Бусиль, нібито займаються корупцією в закупівлі зброї. Гаврилюк підкреслив, що ця ситуація стала основною причиною його звільнення в квітні 2025 року.

Що відомо про цілі нового лідера?

Одне з головних завдань Івана Гаврилюка - збільшити виробничі спроможності підприємств "Укроборонпрому". Саме на цьому наголосила компанія в повідомленні про його призначення 3 листопада. Водночас перед новим гендиректором стоїть масштабніша управлінська задача - продовжити перебудову державної оборонної промисловості.

Ще 12 жовтня 2026 року, після зустрічі з наглядовою радою компанії та тодішнім в.о. гендиректора Іваном Гаврилюком, Денис Шмигаль повідомив про намір перетворити "Укроборонпром" на холдингову компанію. Вона має об'єднати інші державні оборонні активи в єдину структуру. За задумом уряду, це має допомогти підвищити ефективність виробництва та управління.

На той час Шмигаль окреслив низку завдань для компанії: постачати зброю на фронт, впроваджувати нові технології для підтримки конкурентоспроможності, створити ефективне управління та модернізувати організаційну структуру. Вибори нового генерального директора стали лише одним з етапів цього процесу.

Хто обіймав керівництво "Укроборонпромом" перед приходом Гаврилюка?

Протягом року російсько-українського конфлікту в концерні відбулося чимало змін у керівництві. Нижче наведено список осіб, які займали цю посаду з 2014 року, а також причини їх відставки.

Роман Романов (2014-2018) обіймав посаду в "Укроборонпромі" після роботи в бізнес-секторі. У грудні 2017 року прем'єр-міністр Володимир Гройсман виступив з ініціативою про його звільнення через заборгованість із заробітної плати на Миколаївському суднобудівному заводі, який входив до складу концерну. Затримка виплат була частково викликана відсутністю компенсацій за витрати на утримання незавершеного ракетного крейсера "Україна". Романов спростував звинувачення з боку Гройсмана та відмовився покривати цю заборгованість за рахунок коштів концерну, вважаючи такий крок незаконним.

У лютому 2018 року президент України Петро Порошенко ухвалив указ про звільнення Романова. Сам Романов зазначив, що подав заяву про звільнення ще в минулому році. Він зазначив, що під його керівництвом концерн передав Збройним силам, Національній гвардії та іншим силовим структурам більше ніж 16 тисяч одиниць зброї та військової техніки.

Павло Букін (2018-2019). Раніше він керував державним підприємством "Укрспецекспорт", що спеціалізується на експортних та імпортних операціях з озброєннями та військовою технікою.

Букін пішов з посади в серпні 2019 року. Це рішення стало наслідком публікацій журналістських розслідувань від Bihus.Info, які виявили корупційні практики в оборонному секторі. Зокрема, в матеріалах йшлося про закупівлю російських комплектуючих для ремонту військової техніки за завищеними цінами, а також про можливу участь у цих схемах осіб, близьких до тодішнього заступника секретаря РНБО Олега Гладковського.

У рамках розслідування згадувався також Букін: журналісти висловлювали припущення, що він міг мати інформацію про закупівлі та потенційно отримувати незаконні вигоди. Проте сам Букін заперечував всі звинувачення. Указ президента Володимира Зеленського про його відставку не містив жодних пояснень щодо причин цього рішення.

Айварас Абромавичус (2019-2020) був призначений черговим генеральним директором концерну. Він є литовським фінансистом та колишнім міністром економічного розвитку і торгівлі України. Абромавичус володіє значним досвідом у реформуванні державного сектора: під час свого перебування в уряді Арсенія Яценюка він активно долучався до реформи державних підприємств та ініціативи запуску системи Prozorro. У рамках своєї діяльності в "Укроборонпромі" він відповідав за трансформацію концерну та вдосконалення управлінських процесів.

Але вже у жовтні 2020 року президент звільнив Абромавичуса. В указі причину не зазначили. Його каденція припала на період політичних змін: після відставки уряду Олексія Гончарука та кадрових перестановок у владі відносини керівництва концерну з Офісом президента стали напруженими. Сам Абромавичус раніше говорив про невизначеність свого становища та не приховував, що не планував надовго залишатися в оборонній галузі.

Юрій Гусєв (2020-2023) обіймав посаду заступника міністра оборони з 2014 по 2016 рік, а з липня 2019 року до грудня 2020 року виконував обов'язки голови Херсонської обласної державної адміністрації.

Гусєв очолював "Укроборонпром" у період повномасштабної агресії. Серед ключових завдань його команди була реформа державного концерну. У березні 2023 року уряд заснував акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість", трансформувавши "Укроборонпром".

У червні 2023 року Гусєв покинув свою посаду. У президентському указі вказано, що його звільнення відбулося на основі поданої ним заяви. Він сам пов'язував завершення своєї діяльності з виконанням завдання щодо реформування концерну та заснуванням нового акціонерного товариства.

У той же час, у засобах масової інформації з'явилися припущення, що причина звільнення Гусєва полягає у нездатності виконати державні програми. Зокрема, як повідомляє "Економічна правда", посилаючись на анонімні джерела, він не зміг реалізувати проект з виробництва ракет "Сапсан", а також отримав закиди щодо низького рівня виробництва бронетехніки, протитанкових комплексів та боєприпасів. У свою чергу, видання Defense Express вважає, що причиною звільнення Юрія Гусєва стало невиконання завдань з реформування корпоративного управління в "Укроборонпромі".

Герман Сметанін (2023-2024, 2025-2026) вперше став на чолі "Укроборонпрому" 28 червня 2023 року. У момент свого призначення він мав 31 рік. Раніше Сметанін обіймав керівні посади на Львівському та Харківському бронетанкових заводах, а також на заводі імені Малишева.

У вересні 2024 року Сметанін був призначений міністром з питань стратегічних галузей промисловості України Верховною Радою. В липні 2025 року, після відставки кабінету Міністрів на чолі з Денисом Шмигалем, він покинув свою міністерську посаду. Незабаром після цього Сметанін повернувся до "Укроборонпрому", де його обрали керівником за підсумками проведеного конкурсу.

14 липня 2026 року він оголосив про своє рішення залишити займану посаду. Причини його відставки не були роз'яснені публічно. Однак, це сталося після російського обстрілу Київщини 6 липня, внаслідок якого в результаті вибуху боєприпасів на складі у Вишневому загинули люди, а також було пошкоджено житлові будинки. Володимир Зеленський підтвердив, що склад належав одному з підприємств "Укроборонпрому", і повідомив про подальші кадрові зміни.

Олег Гуляк (2024-2025) очолив "Укроборонпром" з вересня 2024 року до липня 2025 року. Спочатку він виконував обов'язки генерального директора на тимчасовій основі, а 21 жовтня 2024 року його було призначено на цю посаду за рішенням наглядової ради після проведення конкурсу. Раніше Гуляк працював радником Германа Сметаніна у сфері військового співробітництва. У період з 2021 по 2024 роки обіймав посаду командувача Сил логістики Збройних Сил України.

Після повернення Сметаніна у липні 2025 року наглядова рада повідомила, що Гуляк переходить на іншу посаду у сфері державної оборонної промисловості, не уточнивши, яку саме.