У вшанування пам'яті танкіста Леоніда Сухацького, відомого під позивним "Бак".

Вороги називали його танк "чорна смерть", а він - "наш дружочок"

Леонід з'явився на світ 10 липня 1969 року в Тетіїві, що у Київській області. Після завершення навчання в школі він продовжив освіту в професійно-технічному училищі №34 у Радомишлі, розташованому на Житомирщині. Після цього він проходив строкову військову службу в радянській армії, де досяг звання старшого сержанта та виконував обов'язки командира танка в польському місті Катовіце.

Протягом періоду з 1993 по 2000 роки працював у правоохоронних органах, а згодом ще вісім років провів у пожежній службі Тетієва, де обіймав посаду командира відділення. У 2008 році займався роботою газозаправника.

З початком російсько-української війни у 2014 році добровільно долучився до Збройних Сил України. Як людину з досвідом служби та військовою спеціальністю, Леоніда направили служити в 17-ту окрему танкову бригаду. Він був командиром танку Т-80, а вже вдруге йому дали командувати танком Т-64М. Леоніду довелося перенавчатись на полігоні у Львові.

"Я ціллюся прямо на 4 кілометри, але одночасно освоюю техніку навісного удару на 10 кілометрів. Нехай це стане для них несподіванкою," - поділився своїми думками чоловік.

Він брав участь у боях на Маріупольському фронті, активно захищаючи місто. Протягом двох місяців йому вдалося знищити три ворожі бойові одиниці. Екіпаж Леоніда двічі вступав у танкові дуелі, завжди виходячи переможцями. Ворог називав його танк "чорна смерть", а сам він лагідно величав його "наш маленький друг".

"Коли перші місяці тут панував вогонь, бійці в окопах не мали змоги підняти голови. Єдиним їхнім порятунком став цей танк. Тоді нас (екіпаж танку - ред.) називали 'ангелами-охоронцями'. Він справді рятував нас, і робив це з великою ефективністю - кожен постріл виявлявся влучним," - ділився спогадами Леонід про початок своєї служби.

Згідно зі свідченнями тих, хто був свідком подій, іноді екіпаж Сухацького лише виїжджав на позицію, і бойовики одразу зупиняли вогонь.

У програмі "Хоробрі серця" на каналі 1+1, відповідаючи на запитання про те, чому його танк отримав таку назву від ворогів, він зазначив, що у них не було можливості це запитати, і висловив думку, що, напевно, вони його просто бояться. Коли його спитали, чому він називає танк "нашим дружочком", він пояснив, що "друг - це той, хто завжди готовий прийти на допомогу та підтримати".

22 лютого 2015 року Леонід разом із солдатами батальйону "Свята Марія" здійснював розвідку в околицях Маріуполя. Він трагічно загинув в результаті дорожньо-транспортної пригоди під час виконання бойового завдання.

Леонід Сухацький знайшов свій останній спочинок у Тетіїві. Посмертно він був удостоєний ордена "За мужність" ІІІ ступеня. У Тетіївській загальноосвітній школі №1, де він отримував освіту, була встановлена пам'ятна дошка на його вшанування. Це стало першим місцем пам'яті, присвяченим російсько-українській війні, у місті.

Слава воїнам, які захищають!

Фото: Книга пам'яті полеглих

На основі інформації з джерел: "Хоробрі серця" телеканалу 1+1, ТетіївInfo та Книги пам'яті загиблих.

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform