Владислав Стадніченко, старший офіцер підрозділу 199-го навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

Серед курсантів, які проходять підготовку у 199 навчальному центрі Десантно-штурмових військ ЗСУ, є іноземці-добровольці.

У інтерв'ю Укрінформу старший офіцер відділення організації навчального процесу цього навчального центру, майор Владислав Стадніченко, поділився думками про те, що спонукає молодь стати на захист України, а також які спеціальності вони віддають перевагу.

У своїх соціальних мережах навчальний центр номер 199 регулярно ділиться історіями іноземних військовослужбовців, які проходять у нас базове загальновійськове навчання (БЗВН). Поділіться, будь ласка, інформацією про те, яким чином вони потрапляють до ДШВ?

Іноземці мають можливість самостійно обирати службу в Десантно-штурмових військах. Вони можуть звернутися до рекрутингових центрів, що належать нашим бригадам, або ж відвідати другий центр рекрутингу Десантно-штурмових військ, який знаходиться в Житомирі. Там іноземці проходять перевірку та отримують інформацію про доступні позиції. Після цього вони самостійно приймають рішення щодо місця та конкретних посад, на яких бажають служити.

У кожного своя точка зору. Наприклад, американці орієнтуються на прагнення до справедливості. Водночас хорвати вважають, що потрібно відплатити. Один словак висловив думку, що якщо Україна зазнає поразки, його країна стане наступною мішенню. Багато іноземців щиро співчувають українському народу.

Програма БЗВП вимагає фізичної підготовки.

Чи навчаються такі курсанти під час БЗВП разом із українцями, чи ж проходять підготовку окремо?

Вони проходять навчання поряд з нашими курсантами, що в майбутньому сприятиме покращенню їхньої комунікації з іншими членами підрозділу.

- Якою мовою навчають іноземців? Чи хтось із них знає українську?

- Усіх навчають українською. Коли частини скеровують до нас на БЗВП іноземців, то разом із ними приїздять перекладачі. Дехто розуміє українську, зокрема представники слов'янських народів.

Крім цього, наші тренери мають базові знання англійської мови, що також сприяє ефективному спілкуванню.

Чи стикаються ці курсанти з труднощами під час виконання БЗВП?

Фізична підготовка має велике значення. Програма бойової зрілості в Десантно-штурмових військах включає безліч практичних тренувань, тому важливо мати хорошу фізичну форму.

- Якщо порівняти мобілізованого українського курсанта та іноземця, то кому складніше?

Скажу, що ситуація у всіх важка. На нашому БЗВП часто з'являються колишні військові з різних держав. Вони вже пройшли службу в армії, тому їм, в певному сенсі, легше адаптуватися, ніж мобілізованим українцям, які раніше не мали військового досвіду.

Якщо порівнювати іноземців, які служать у Збройних Силах України, з тими, хто підтримує ворога, можна помітити, що до російської армії приїжджають люди з малозабезпечених країн без військового досвіду, шукаючи можливості для збагачення. Натомість, до нас приходять ті, хто вже має бойовий досвід, зокрема, ті, хто проходив навчання у "морських котиках" – елітному підрозділі ВМС США. Ці військові прибувають з готовністю, маючи вже певну базову підготовку.

ІНОЗЕМНИХ КУРСАНТІВ НАЙБІЛЬШЕ ЦІКАВЛЯТЬ БЕЗПІЛОТНІ СИСТЕМИ

- Як іноземці оцінюють підготовку військових в Україні? Можливо, порівнюють зі своїми країнами?

- Наш рівень підготовки на досить високому рівні, оскільки Україна веде активні бойові дії. У нас поступово змінюється програма БЗВП з урахуванням досвіду бойових дій, тому вона актуальніша, ніж за кордоном.

Декілька військових зазначають, що впровадження змін у програми навчання займає у них значний час. В той же час, ми здатні внести потрібні корективи всього за два тижні або місяць.

На які військово-облікові спеціальності ці курсанти продовжують свою службу в Збройних Силах України?

Це різні сфери діяльності, але в першу чергу всіх приваблюють безпілотні технології.

Виїжджають за межі країни для освоєння методів навчання.

Раніше полковник Олександр Гуліцький з вашого навчального центру поділився в інтерв'ю для Укрінформу, що тепер навчання курсантів проводиться в Україні, в той час як за кордон переважно вирушають інструктори та викладачі. Які знання вони можуть отримати за межами країни, і наскільки цінним є цей досвід?

Інструктори та викладачі вирушають за кордон для вдосконалення своїх навичок у навчанні. Хоча вони мають значний бойовий досвід, не всім з них вдається ефективно передати знання курсанта. У країнах-партнерах, навпаки, існують розвинені методики викладання, які можуть стати в нагоді.

Наші військові також отримують цінний практичний досвід, працюючи з іноземними моделями озброєння та знайомлячись із сучасними технологіями.

- Розкажіть, яких фахівців із тих, кого готують у навчальному центрі, тепер найбільше потребують ДШВ?

Маємо інструктора, якому 60 років, і він ще може дати фору молодим. У нього великий досвід служби у спецвійськах. Цей інструктор постійно їздить на виконання завдань, після яких приносить у навчальний центр щось нове.

Ще один інструктор із фізичної підготовки того ж віку є майстром спорту з рукопашного бою. Його відряджали на виконання бойових завдань, зокрема, разом із Головним управлінням розвідки. У Макарові власноруч знешкодив майже 70 розтяжок. Наші військовослужбовці ходять до нього на тренування з рукопашного бою.