ППО України напередодні зимового сезону 2026-2027: нові агресії з боку РФ та ризик відключень електроенергії — Коваленко.
Росія змінює тактику повітряних атак: реактивні дрони вимикають двигуни, стають менш помітними для ППО та долають більші відстані. Водночас удари по енергетиці загрожують новими блекаутами, а Україні досі бракує засобів для перехоплення балістичних ракет. Які міста опиняться під найбільшою загрозою взимку та чому Україна не підготувалася до нових російських атак -- в інтерв'ю Фокусу розповів Олександр Коваленко.
Росія адаптує свою стратегію повітряних атак перед зимовим сезоном, зосереджуючи увагу на швидкісних безпілотниках та нових методах обходу української системи ППО. У ніч на 16 листопада російські сили здійснили атаку на Україну, використавши 158 дронів, з яких 77 були реактивними. Українські сили протиповітряної оборони змогли знищити 131 ціль, але враження були зафіксовані на 19 об'єктах. Водночас, у зв'язку з наслідками російських атак на енергетичну інфраструктуру, у деяких регіонах України 16 листопада продовжують діяти цілодобові графіки обмеження електрики.
Чи готова система протиповітряної оборони України до зимового періоду 2026-2027 років, і як Росія вдосконалила свої дрони, зробивши їх менш помітними? У розмові з журналом "Фокус" військово-політичний експерт групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко розкрив, чи може світломаскування забезпечити захист міст від "Шахедів", які регіони можуть залишитися без електрики, а також чому, незважаючи на тривалу повномасштабну війну, Україна виявилася не зовсім готовою до нових повітряних загроз.
Українській системі протиповітряної оборони не вистачає ракет для протидії, а загроза з боку балістичних ракет залишається найзначнішим викликом.
В якому стані українська система протиповітряної оборони перебуває на початку зимового сезону 2026-2027 років? Яка з питань є найгострішою – брак ракет, недостатня кількість ППО або ж обмеження мобільних вогневих груп?
Головною проблемою залишається брак ефективної системи протиракетної оборони. Щодо перехоплення реактивних дронів-камікадзе, ситуація вже дещо стабілізувалася. Ми розробили певні методи для їх нейтралізації і наразі працюємо над їх масштабуванням. Результати перехоплення поступово покращуються. Безумовно, хотілося б бачити значно кращі показники, але вже спостерігається позитивна динаміка.
У той же час ключовою проблемою залишається відсутність можливості ефективно протистояти балістичним ракетам через недостатню кількість засобів протиповітряної оборони.
Другий ключовий аспект — це функціонування системи Starlink. Ця технологія забезпечує зв’язок для повітряних мобільних вогневих груп, зокрема гелікоптерів. Якщо обмежити роботу Starlink на швидкостях, що перевищують 161 км/год, це створює суттєві труднощі. Адже для ефективного перехоплення дронів-камікадзе гелікоптери повинні пересуватися зі швидкістю близько 300-350 км/год. Хоча ця швидкість може варіюватися, вона точно не може становити 161 км/год.
Відповідно, наша авіаційна компонента протиповітряної оборони страждає через нестачу засобів зв'язку.
Якщо звернутися до основної проблеми, то вона охоплює не лише балістику, а й складні для перехоплення ракети в цілому. Ми шукаємо різні альтернативні методи для протидії цим загрозам, зокрема активно ведемо полювання на російські оперативно-тактичні ракетні системи.
Проте, окрім "Іскандерів", існують також "Онікси", Х-22, Х-32, "Кинджали" та "Циркони". Для ефективного перехоплення цих ракет необхідні системи, такі як Patriot чи SAMP/T. Звичайні системи протиповітряної оборони стикаються з великими труднощами у боротьбі з такими загрозами, а в деяких випадках це стає практично неможливим.
Отже, я виділив би дві ключові проблеми: брак можливостей для перехоплення складних ракет і обмеження в функціонуванні Starlink, які негативно позначаються на ефективності нашої авіації в боротьбі з дронами-смертниками.
Російські безпілотники зупиняють двигуни під час польоту: як трансформується стратегія масштабних нападів.
Росія вже регулярно комбінує балістичні та крилаті ракети зі звичайними й реактивними "Шахедами". Чи змінилася тактика масованих ударів напередодні зими? Які нові прийоми використовує противник, щоб ускладнити роботу української ППО?
-- Росіяни постійно експериментують, тому їхня тактика змінюється. Наприклад, вони використовують дрони-камікадзе як на наднизьких висотах, так і на висоті понад 7-8 кілометрів.
При цьому сама концепція комбінованого масованого удару принципово не змінилася. Росіяни застосовують різні категорії ракет і безпілотників: дрони-приманки, реактивні дрони, звичайні "Шахеди" з поршневими двигунами. Усі ці компоненти вони випробували ще починаючи з 2022 року.
Тепер важливо не лише те, які інструменти вони обирають, а й як саме вони їх використовують.
Наприклад, росіяни почали вимикати реактивні двигуни безпілотників під час польоту або безпосередньо перед заходженням на ціль. У такому режимі дрон певний час просто планує в повітрі, не витрачаючи палива.
Його ключова перевага полягає в тому, що реактивний дрон, який має обмежену дальність польоту, може покривати більші відстані. Наприклад, замість запланованих 600 кілометрів він здатен подолати 700-750 кілометрів завдяки ефекту планування.
Щоб досягти цієї висоти, безпілотний літальний апарат піднімається на рівень близько 7-8 кілометрів. Це стає можливим завдяки потужній тязі реактивного двигуна. Для порівняння, традиційні "Шахеди" з поршневими моторами можуть літати лише на висотах до п'яти кілометрів.
На значній висоті безпілотний літальний апарат відключає свої двигуни і здійснює планування на визначену відстань. Це дозволяє йому зменшити витрату пального, що, в свою чергу, сприяє збільшенню дальності його польоту.
Проте це не єдина перевага. Другий важливий момент -- зменшення теплової сигнатури.
Реактивні двигуни випромінюють значну кількість тепла, що робить їх легко виявленими. Це теплове випромінювання можна успішно фіксувати за допомогою спеціалізованих засобів детекції, а ракети з інфрачервоними системами самонаведення, зокрема ті, що входять до складу переносних зенітно-ракетних систем, здатні ефективно націлюватися на такі об'єкти.
В порівнянні з поршневим двигуном, реактивний двигун має значно більшу видимість. Проте, коли його вимикають, він починає охолоджуватись поступово. У зимовий період, за низьких температур, цей процес відбувається ще швидше. Як результат, теплове випромінювання дрона зменшується, що ускладнює його виявлення.
Існує також третій аспект — акустичний. Реактивні дрони видають значно більше шуму, ніж звичайні "Шахеди". Навіть коли вони знаходяться на такій висоті, що їх не видно, акустичні системи здатні їх виявити.
Але після вимкнення двигуна дрон стає значно тихішим. Тобто росіяни одночасно досягають трьох цілей: збільшують дальність польоту, зменшують теплову сигнатуру та акустичну помітність.
Це стратегічно комплексний метод. Тим часом російські сили продовжують випробовувати нові варіації безпілотних літальних апаратів.
Світломаскування здатне врятувати життя: чому сучасні навігаційні системи не роблять його неефективним.
На тлі нових можливостей російських дронів в Україні знову обговорюють посилення світломаскування. Водночас є думка, що через сучасні системи наведення, зокрема "Сусанін", які допомагають безпілотникам орієнтуватися вночі, вимикати освітлення вже немає сенсу. Наскільки ефективним може бути світломаскування?
Заперечувати необхідність світломаскування лише через впровадження сучасних систем наведення – це все одно що стверджувати, що варто зосередитися виключно на боротьбі з дронами-камікадзе, а балістичні ракети залишити без уваги.
Не всі російські безпілотники обладнані такими системами наведення. Безумовно, вони існують, але є досить дорогими, збільшують вартість дрона і тому не встановлюються масово.
Окрім цього, необхідно усвідомлювати, для яких конкретно цілей призначений безпілотний літальний апарат.
Якщо безпілотник призначений для атаки на ключову інфраструктуру військово-промислового комплексу або енергетичних об'єктів, його оснащують найсучаснішими технологіями. У такому випадку можуть бути використані системи на зразок "Сусаніна", машинне зір, штучний інтелект та інші інновації, які забезпечують точне виконання місії.
Такий безпілотник може мати й можливість керування оператором у режимі реального часу. Якщо оператор бачить зображення з камери, то навіть без інфрачервоного обладнання він може орієнтуватися за видимими джерелами світла.
Проте, якщо дрон застосовується для терору проти цивільних осіб, ситуація кардинально змінюється. У таких випадках безпілотники, як правило, обладнані значно менш складними технологіями.
Їх можуть спрямовувати на великий житловий комплекс або цілий квартал. Завдання такого дрона -- влучити в житлову забудову, вбити людей, спричинити пожежу. Для цього не обов'язково використовувати дороге високотехнологічне обладнання.
Саме з цієї причини російські війська використовують найбільш бюджетні засоби. Часто такі системи не оснащені елементами, які забезпечують можливість ефективної навігації в темряві або спостереження через хмари. Це є надзвичайно економічний спосіб вбивства українців.
Саме в цій ситуації важливе світломаскування. Хоча воно не забезпечує абсолютну безпеку і не виключає можливість удару з боку противника, воно є важливим пасивним засобом захисту. У поєднанні з іншими заходами, воно допомагає знижувати ризики для цивільних осіб.
Тому я вважаю, що світломаскування необхідне. Його потрібно застосовувати.
Україна підвищує обсяги перехоплень, тоді як Росія акцентує увагу на швидкості своїх дій.
Україна активно розширює виробництво дронів-перехоплювачів. Якою мірою вони вже посилили ефективність протиповітряної оборони і чи зможуть витримати масштабні атаки, які очікуються цієї зими?
— Ми істотно вдосконалили наші здібності у відстеженні російських безпілотників. Тепер ключовим завданням є розширення цих можливостей.
Поки що я не готовий оцінювати результати листопада, оскільки місяць ще не завершився. Але в жовтні рівень перехоплення зріс на два відсоткові пункти -- з 86% до 88%.
На перший погляд може здатися, що два відсоткові пункти -- незначне зростання. Якби йшлося про 10, 20 або 30 безпілотників, це справді була б невелика різниця.
Але Росія щомісяця запускає по території України приблизно 5500-6 000 дронів. За таких масштабів навіть два додаткові відсоткові пункти перехоплень мають велике значення.
Отже, можна стверджувати, що позитивна динаміка існує і є цілком очевидною.
Ми вже спостерігаємо за розширенням виробництва дронів-перехоплювачів. Вважаю, що до завершення року більшість регіонів, які піддаються найбільшим ризикам від масованих атак безпілотників, отримають необхідну кількість цих технологій.
Чи здатні дрони-перехоплювачі стати ключовим елементом у протидії російським безпілотникам, чи Україні необхідно буде впроваджувати додаткові технології?
Дрони-перехоплювачі не є єдиним засобом у боротьбі з повітряними об'єктами. Нам необхідно також вдосконалювати інші напрямки.
Росіяни в даний момент акцентують увагу на швидкості. Це свідчить про те, що Україні, в будь-якому випадку, потрібно буде переходити до застосування недорогих керованих ракет із малим радіусом дії.
Ці ракети мають бути здатними перехоплювати об'єкти на визначених висотах і швидкостях.
Мова йде, зокрема, про боротьбу з новими російськими реактивними ракетами, такими як "Бандероль" та їхніми різними варіантами, над якими в даний час працює агресор.
Росія битиме по Києву, Одесі та Дніпру: чому Україна не підготувалася до нових загроз
Росія регулярно здійснює удари по українській енергетичній інфраструктурі, прагнучи позбавити міста електрики. Які області, на вашу думку, ризикують найбільше в зимовий період? Чи можливий перехід основних атак на Західну Україну?
Усе визначається тим, які конкретно методи вони використовуватимуть для нанесення ударів.
До західних регіонів України російським військам значно важче дістатися. Відстань від лінії фронту та російського кордону в певній мірі забезпечує захист західних областей.
Не всі види озброєння здатні подолати таку відстань. Деякі з них знищуються в ході перехоплення, а ті, що все ж таки досягають своїх цілей, зазвичай прибувають у обмеженій кількості.
Але для того, щоб вивести з ладу енергетичну систему, одиничних ударів недостатньо. Потрібна системна, масована робота.
Ми спостерігаємо, що лише тепер, фактично на завершення п'ятого року повномасштабної агресії, російським військам вдається організовувати відключення електроенергії в певних містах, таких як Дніпро. У деяких районах люди залишаються без світла протягом 12, а іноді й 24 годин.
Це накопичувальний ефект від систематичних атак.
Щоб досягти аналогічних результатів у Західній Україні, росіянам знадобилася б тривала, можливо, річна кампанія масованих ударів. Причому на неї довелося б спрямувати майже весь ресурс, який вони зараз використовують для атак на східні, центральні, південні та північні області.
Тому я вважаю, що вони й надалі концентруватимуть свої удари переважно на Лівобережжі та частково на Правобережжі Дніпра.
Це серце України, південні регіони, місто Одеса, столиця Київ, Житомир і, безсумнівно, вся територія Лівобережжя.
Чи свідчить це про те, що Україна не була належним чином готова до російських стратегій виснаження енергетичної інфраструктури? Ударів по енергетичних об'єктах ми зазнаємо вже тривалий час. Які кроки ми мали б зробити ще раніше?
Безумовно, ми не змогли підготуватися так, як слід. Ми втратили значну кількість часу.
По-перше, важливо зосередитися на формуванні пасивних систем захисту для енергетичних установок. У тих випадках, де це реально, слід розглянути можливість розміщення обладнання під землею, будівництво підземних підстанцій, а також облаштування захисних рам і інших конструкцій, які могли б слугувати додатковими елементами безпеки.
Водночас слід було зосередитися на удосконаленні активних методів оборони, таких як зенітно-ракетні системи та інші компоненти протиповітряної оборони.
Однак справа полягає не лише в цьому. Нам не вистачало стратегічного прогнозування потенційних небезпек.
Наприклад, про те, що Росія почне масово використовувати реактивні безпілотники, було відомо давно. Перший такий дрон атакував територію України ще в січні 2024 року.
Спершу мова йшла лише про поодинокі випадки. Але з часом реактивні дрони почали використовуватися десятками, а згодом їхня кількість зросла до сотень.
Проте ми почали діяти лише тоді, коли ця загроза набула масштабного характеру, коли їх почали запускати тисячами та сотнями.
Ось у чому полягає суть проблеми.
Ситуація із новими російськими ракетами є подібною. Було відомо, що Росія займається оптимізацією витрат на виробництво ракет і створює більш економічні ракети для мобілізаційних потреб.
Перший запуск ракети "Бандероль" по Одесі стався в січні 2025 року. А в травні того ж року місто зазнало атаки з використанням "Дань-М".
Невже ніхто не знав, що росіяни працюють у цьому напрямку? Знали всі.
Тепер вони представляють чотири нові модифікації, які були покращені: "Бандероль", "Герань-5", "Дань-Т" та "Філін".
І вони продовжуватимуть працювати над цими засобами ураження.
Натомість ми знову реагуємо на загрозу вже після того, як вона виникла. Ми втратили багато часу й не підготувалися належним чином.
Що призвело до цього? Це результат браку ресурсів, помилок в управлінні державою чи корупційних схем у сфері охорони енергетичних об'єктів?
По-перше, безсумнівно, це елемент корупції.
Не можна ігнорувати ті резонансні ситуації, які наразі виникають навколо об'єктів енергетики, що потребували захисту. Натомість у паркінгах почали з'являтися Rolls-Royce. Проте, окрім корупційних схем, існує також суттєва проблема державного планування.
В Україні відсутня організація, що спеціалізується на середньостроковому та довгостроковому прогнозуванні загроз. Натомість, у нас існує лише механізм реагування на вже наявні загрози.
Цього є замало для того, аби надійно забезпечити оборону держави.