Рівнянка Катерина Громаченко відзначила свій столітній ювілей: таємниці довгого життя - Історії з життя.

Наймолодша правнучка виявилася молодшою за свою прабабусю на цілих 99 років.

Пані Катерина з'явилася на світ в Одеській області, в сім'ї селян. У їхній родині зростало четверо дітей, але, на жаль, двоє з них пішли з життя в ранньому віці. "Юність мами випала на важкі часи Другої світової війни. Вона не раз розповідала, як ховалася від німців. Це були дійсно непрості роки, -- ділиться Юрій Громаченко, син довгожительки. -- Після закінчення війни мама закінчила школу і вступила до Одеського технікуму, де здобула диплом ентомолога — спеціаліста, який займається вивченням комах".

Опісля за розподілом юнка потрапила в Овруч на Житомирщині й працювала в санепідемстанції приблизно десять років. Там і зустріла своє кохання. Обранцем Катерини став військовий. У 35 років у пари народився син.

"Коли мені виповнилося три роки, батька направили на службу до Німеччини. Мама залишила роботу, і ми вирушили до його нового місця проживання в Магдебурзі, -- згадує Юрій Володимирович. -- Потім, у 1973 році, ми переїхали до Рівного, оскільки батька знову перевели. Мама продовжила свою кар'єру в міській санітарно-епідеміологічній станції, а на початку 1980-х років вийшла на пенсію".

На пенсії жінка теж не сиділа без діла: в'язала, вишивала, доглядала квіти на балконі, а коли дозволяло здоров'я -- їздила на дачу. "Вирощувала помідори, огірки, ягоди, -- розповідає син ювілярки. -- Щось посадить, а потім ходить, тішиться, як воно росте. Мамі це приносило задоволення".

Чоловіка Катерина Іванівна втратила понад 35 років тому. А нині тішиться онуком, онучкою та чотирма правнуками. "Мама дуже добра, спокійна, неконфліктна. Але якщо я серйозно десь провинився, то вже отримував на горіхи, як має бути, -- зізнається пан Юрій. -- Попри поважні роки, вона постійно намагається щось робити в квартирі самотуж­ки. То постіль поправить, то на столі прибере, то наведе лад у своїй кімнаті. Хоче почуватися господинею. Думаю, це теж своєрідні ліки -- коли людина рухається і отримує позитив навіть від того, що щось сама зробила".

У день свого народження довгожителька отримувала безліч привітань. Її подруги, які також досягли віку 80-90 років, телефонували, щоб висловити побажання міцного здоров'я. Працівники ОСББ прийшли з букетами квітів і солодощами, вітали представники місцевої влади. А потім зібралися діти й онуки. Лунало чимало душевних слів, а ювілярка навіть символічно пригубила трохи коньяку в компанії рідних. "Мама втомилася, але була дуже щаслива, -- зазначає син. -- Важко повірити, що їй вже стільки років! Дай Боже кожному з нас дожити до такого віку. Який же секрет її довголіття? Мені здається, потрібно менше переживати та не хвилюватися без причини. Навіть у найскладніші моменти важливо знаходити позитивні рішення. І, звичайно, поважати інших. Мама завжди такою була. Можливо, й спадковість зіграла свою роль — її мати прожила 95 років".

Катерина Іванівна не мріє про майбутнє. "Слід насолоджуватися кожним днем, що нам даровано. Потрібно любити один одного. А далі — як Бог велить. Ми всі під Його опікою: якщо судилося мені ще тривати на цьому світі, так і буде", -- говорить вона з усмішкою, будучи вже столітньою. "Бажаю, щоб рідні були здорові, щоб частіше навідувалися, щоб у всіх усе складалося добре. І щоб нарешті ми могли жити під мирним небом".