Що виявили у вежі Свинюських у Луцьку: експозиція та курильна трубка

В Луцьку археологи завершили польовий етап дослідження вежі Свинюських — однієї з восьми веж Окольного замку, яка протягом багатьох століть вважалася втраченим об'єктом. У підземних шарах було виявлено підземелля з циліндричним склепінням, цегляні сходи та двометрову галерею, що веде до колишнього монастиря бригідок. Це вже друга мурована вежа Окольного замку в Старому Луцьку, яку тепер можна не лише згадати у документах, а й показати у вигляді реальних стін.

9 жовтня інформацію оприлюднив Віктор Баюк, керівник Державного історико-культурного заповідника в Луцьку, а того ж дня розкоп був продемонстрований у відеосюжеті, підготовленому Суспільним Луцьком. Детальні дані з вимірами також представили ZAXID.NET та "Волинь".

Що на кадрах: підземелля, сходи і люлька з білої глини

Фото Віктора Баюка знято згори, ніби з краю котловану. У центрі -- цегляна арка входу до підземелля, під нею темний простір і біло-чорна мірна рейка. По боках лежать світлі вапнякові брили фундаменту, а на задньому плані видно пізнішу цеглу. Відеосюжет триває майже шість хвилин, і з нього варто запам'ятати кілька моментів:

Розміри вежі Свинюських у цифрах

Комбінований фундамент складається з цегли, що з'єднана вапняним розчином, та великих фрагментів світлого вапняку. Цей вид каменю в Луцьку можна знайти лише в найбільших укріпленнях замку та в вежі Чорторийських. Найближче родовище цього вапняку розташоване на території сучасної Житомирщини. Це спонукало Баюка до висновку, що будівництво вежі велося на державному рівні за участі князівської влади.

Чия це споруда і чому про неї не згадують?

Перший запис про цю споруду датується 1510 роком, коли її згадували як "муровані склепи під вежею біля Святого Якова". Храм Святого Якова асоціюється з заснуванням князя Свидригайла. Неподалік володів землею писар Михайло Васильович, який отримав прізвище Свинюський від свого рідного села Свинюхи, яке нині відоме як Привітне у Володимирському районі. Його сім'я була відповідальна за утримання вежі, звідки й пішла її назва.

Описи замку 1545 і 1552 років фіксують вежу в доброму стані. Баюк пояснює, що вона була вузлом оборони й вогневою точкою, а в підземеллях тримали порох, ядра та інше військове спорядження. У 1624 році Альбрехт-Станіслав Радзивілл передав ділянку ордену Святої Бригіди під монастир. Археологія підтверджує, що на той час вежа ще стояла: фундаменти двох споруд перев'язані між собою. Коли саме її розібрали чи зруйнувала пожежа, невідомо -- це і є наступне питання для науковців.

Знахідки -- кераміку та коробчасті полив'яні кахлі -- датують XVI -- початком XVII століття. Нагадаємо, що археологічні предмети в Україні не можна просто забрати додому: за незареєстровані знахідки пропонують штрафи до 17 тисяч гривень і конфіскацію.

Що буде далі з розкопками?

Наступний етап — підготовка до зимового періоду: відкриті території будуть захищені від опадів. Після цього заповідник планує реалізацію проєкту з ревіталізації, в рамках якого вежа Свинюських стане складовою частиною туристичного маршруту Старого Луцька, сусідствуючи з вежею Чорторийських, що вже була відновлена та перетворена на музей. Археологи Волинської археологічної експедиції та заповідника працювали над розкопками; "Волинь" зазначає, що виконавцем польових робіт є ДП "Охоронна археологічна служба України" НАН. Науковці обіцяють надати нову інформацію про час зникнення вежі після завершення обробки знайдених артефактів.

Фото / відео: підземелля вежі Свинюських після розкопок. Фото -- Віктор Баюк, опубліковано zaxid.net; відео -- Суспільне Луцьк, youtube.com.