Навчити ходити і куховарити – справа життя (ВІДЕО)

За допомогою спеціального реабілітаційного методу через 2 місяці занять почав ходити цей 5-річний хлопчик. Без мами йому під силу вже здолати 5 метрів. І все завдяки вірі і праці асистента фізичного терапевта Людмили Вознюк, яка працює в міськрайонній благодійній організації «Кармель» міста Бердичева.

«Усі методики і програми, які у нас є і з якими ми працюємо, – це доказова медицина. Це те, на чому розвивається світова медицина, методи і вправи, ефективність яких доведена дослідженнями, і вони дають результат», – говорить асистент фізичного терапевта міськрайонної БО «Кармель» Людмила Вознюк.

Зі слів Людмили, вона ніколи не змушує дитину щось робити через біль. Працювати варто лише через те, що дитині подобається. Це може бути навіть звичайна, на перший погляд, тепла ковдра.

«У цю ковдру – важить вона 6 кг – замотується дитинка і відчуває кожну клітинку свого тіла», – говорить жінка.

Тривалий час відвідує центр реабілітації і маленька Ніколь. Ця особлива дівчинка, розповідає її мама, не виявляла до ходьби цікавості і бажання. Але пані Людмила знайшла підхід до дитини.

«Майже 2 роки тому ми прийшли, то ходити вона не хотіла, не могла і фізично була не підготовлена. Але ми пройшли декілька курсів масажу, це її укріпило. Зараз після літа вона хоче йти і вона йде, хоча вона не стоїть, балансу не тримає, але хоче йти», – розповідає мама Ніколь Анастасія Вігінська.

Заняття з фізичної терапії тут практикують лише рік. За цей час їх вже прийшло близько 50 дітей, більшість – з руховими порушеннями.

Із 2013 року у цьому центрі реабілітації, окрім розвитку малих дітей, допомагають здобути потрібні у побуті навички підліткам та людям старшого віку з інвалідністю. Керівник «Кармелю» розповідає: у них є різні здібності і таланти, які можна й треба розвивати. Але їм ніде вчитися адаптуватись у житті та суспільстві. Щоб допомогти таким людям, Лілія Обшта взялася створювати для них центр реабілітації. Із приміщенням і ремонтом допомогли отці-кармеліти, які хотіли мати при монастирі осередок допомоги нужденним. Нині «Кармель» функціонує завдяки міжнародним грантам і програмам, спрямованим на розвиток людей з інвалідністю.

«У нас діє майстерня домашнього господарства, де вчаться елементарним навичкам: прибирання, приготування простої їжі, сервірування столу, покупки робити, щоб набути навичок для самостійного життя», – говорить керівник міськрайонної БО «Кармель» пані Ліля.

Щодня у центр реабілітації приходить понад 20 людей з інвалідністю. Загалом усіх, хто відвідує «Кармель», близько сотні. Наймолодшому – 2 роки, найстаршим – близько 40. Вони із задоволенням виробляють сувеніри та свічки, які потім продають на благодійних ярмарках. Освоюють комп’ютер, відновлюють шкільні навички: вміння читати, писати, висловитись. Для бажаючих тут є заняття з арттерапії, танців та англійської мови. Щоп’ятниці проходить зустріч клубу для дівчат, де можна поговорити відверто про своє, дівоче. Та найбільше відвідувачі центру чекають чергування на кухні.

«На кухню ставати, робити. Робив печену картошку, посуд пив, підлогу, багато всього», – каже Валерій Доронін.

До того, як потрапити у «Кармель», 39-річний Володимир вмів лише смажити яєчню і варити картоплю. Зараз, каже, освоює нові рецепти. Разом із другом ділиться враженнями.

«На кухні ми готуємо їжу, пиття, варимо компот, каву, різне смачненьке. Готуємо: від українського борщу, до вареників і смаженої картоплі», – говорить Володимир Яремчук.

«Під контролем показують нам, бо інакше не виходило. Салати, вінегрет, гречку от вдома варю, прогрес є», – каже Віталій Венгер.

Мама Віталія говорить: до занять у центрі єдиний син був замкненим, знаходився в основному вдома. Зараз у нього є багато друзів, інтересів. Такої бази для розвитку у Бердичеві, каже, більше немає.

«Вихователі молоді і вважаються для них друзями, не тільки вчителем, а й другом. Для нього тут дуже цікаво. Займаються спортом, танцюють, різні поробки роблять. Я навіть не знаю, як було б далі, бо це домашня обстановка, сидів удома, ні з ким не спілкувався, це важко», – говорить мама особливої дитини Лариса Венгер.

Дівчатам на кухні часто допомагає пані Анжеліка. Жінка каже: щаслива, коли бачить їхні старання. Тому вчить елементарним для нас, здорових людей, речам залюбки.

«Вони всі тут при ділі. Це велика справа, коли дітям є чим зайнятись, сюди вони ходять із великим задоволенням. За дверима центру – доросле життя. І вони їх готують до нього», – говорить Анжеліка Димерчан, яка допомагає у центрі.

Медикаментозне лікування особливих дітей, говорять лікарі, не надто ефективне. Адже немає ліків, щоб навчитись себе обслуговувати, годувати, доглянути. Робота спеціалізованих центрів реабілітації, таких як «Кармель», дає їм шанс на самореалізацію і розвиток.

«Цих дітей тримають удома, ховають батьки, гіперопікають, комплексують через них, не дають змоги адаптуватись у житті. Не приймали їх у садочок, бо вони не могли елементарно себе обслуговувати, сходити до туалету, вдягатись, їсти самим. Ці діти теж це можуть, їм просто треба більше часу для цього, подивитись на сусіда, як він робить, і навчитись самому це робити», – розповідає дитячий психіатр Лідія Добровольська.

На думку медиків, важливо таку реабілітацію проходити з малого віку, тоді і шанси на кращі досягнення будуть більші.

«Чим раніше розпочнеться реабілітація і, бажано, різностороння – фізична, психологічна, педагогічна, різностороння, тим більші шанси, що ці діти у майбутньому зможуть брати повноцінну участь у суспільному житті, зможуть бути більш самостійними, зможуть ходити і обслуговувати себе», – каже Лілія Обшта.

Підтримка дітей-інвалідів дуже важлива, бо збільшує шанси на їхнє самостійне життя, говорять лікарі. На думку ж керівника «Кармелю», різностороння реабілітація особливих дітей важлива і для суспільства, щоб люди бачили не тільки обмеження у здоров’ї цих людей, а й їхні таланти.