Поліцейські Житомирщини розповіли про зону відчуження напередодні 34-річниці чорнобильської аварії (ФОТО; ВІДЕО)

Рота патрульної поліції по охороні зони радіоактивного забруднення Коростенського ВП дислокується у м. Овручі. Але контрольно-пропускні пости розташовані як на території Овруцького, так і Народицького районів. Напередодні 34-річниці чорнобильської аварії поліцейські розповіли про будні місцевих жителів та порушників встановлених обмежень. Про це повідомляє відділ комунікації поліції Житомирської області.

«Основне наше завдання – забезпечення дотримання вимог режиму радіаційної безпеки, попередження розповсюдження радіонуклідів на території, які не зазнали забруднення. А шляхами перенесення невидимої небезпеки залишаються вивезення продуктів лісу (грибів, ягід) та браконьєрство (полювання та рибальство). Також постійно взаємодіємо з прикордонниками, оскільки знаходимось у прикордонній смузі та виконуємо всі інші функції, передбачені Законом “Про Національну поліцію України”», – розповідає командир роти Сергій Сергійчук.

Сьогодні у складі роти служать 55 поліцейських, діяльність яких організована вахтовим методом двотижневими чергуваннями на 5 контрольно-пропускних постах.

«У самій зоні забруднення мешканців, практично, немає, але довколишні села, хоч і нечисельні, проте  щороку їх жителів стає  більше. В основному люди старшого віку повертаються туди, де споконвіку жили їх батьки, – розповідає командир взводу Василь Коруд, який уже 14 років служить у підрозділі. – Ця зима видалась тяжкою через відсутність снігу та дощів, а відтак засуха  сприяла масштабним пожежам».

Закинуті села, похилені хати і чорні вікна – такі пейзажі проступають крізь густі зарості чагарників. У будинках, де колись жили люди, проросли дерева.

62-річний пан Олександр розповідає, що минулого року восени поховав матір, тож тепер він єдиний мешканець села Малих Кліщів. Сам порається по господарству. Час від часу до нього навідується сестра, яка після аварії переїхала до Коростеня.

«Нормально живу, заходьте до хати, подивіться, – запрошує чоловік. – Картоплю саджу, буряки, всяку городину. Кури тримаю, кролів. У ліс ходжу…» 

Такий нехитрий побут у пана Олександра уже понад три десятиліття. Поряд з його обійстям знаходиться контрольно-пропускний пункт роти поліції.

«З ними і спокійніше, і безпечніше, – небагатослівно характеризує сусідство  з правоохоронцями чоловік. – Коли прошу, допомагають мені».

Поліцейські ж розповідають, що загальна протяжність території їх обслуговування понад 400 км, переважно лісових масивів. Найчастіші порушення – це бажаючі самовільно потрапити у зону чи то з цікавості, чи то з меркантильних мотивів.