»У бій ідуть лише «старі»»: зняли ролик у продовження легендарного фільму

11 квітня 1979 року – день трагічної загибелі Леоніда Бикова, видатного актора, режисера і сценариста, неперевершеного «Маестро» з легендарного фільму «У бій ідуть лише „старі“».

Цього дня 39 років тому Леонід Биков повертався зі своєї дачі під Києвом. Режисер був за кермом власної «Волги». Попереду нього рухався трактор з мотокультиватором, і Биков вирішив його об'їхати. Однак при обгоні сталося зіткнення із зустрічною вантажівкою. Удар був такої сили, що вантажівка проломила праву стійку «Волги» і врізалася передніми колесами в салон. Від отриманих травм Биков загинув на місці. Йому було 50 років.

За свою кар'єру актор знявся у 22 фільмах, був режисером 5 картин, для двох з яких написав сценарії. Його авторською роботою «від початку і до кінця» був фільм «У бій ідуть лише „старі“» – Биков написав сценарій стрічки, був режисером і зіграв одну з головних ролей – Маестро (капітана Титаренка). Мабуть, це одна з найвідоміших і найулюбленіших кількома поколіннями картина.

«У бій ідуть лише „старі“» стала втіленням нереалізованої мрії артиста. У дитинстві Леонід Биков хотів стати льотчиком. Однак через невисокий зріст його не прийняли до льотного училища. Коли в 1970 році Бикова разом з іншими акторами кіностудії Довженка запросили на ювілей 5-го гвардійського авіаполку, народилася ідея фільму. В основі сценарію – розповіді учасників війни. У героїв стрічки є реальні прототипи. Друга співаюча ескадрилья з фільму «У бій ідуть лише „старі“» дійсно існувала. Події фільму реальні і відбувалися в Луганській області.

Готовий сценарій відкинуло Держкіно: «Сценарій позбавлений здорового глузду і далекий від реальності. Такого просто не могло бути». Ніякі аргументи про реальні спогади фронтовиків не приймалися. Але Биков не здавався. Він став читати уривки зі сценарію на зустрічах із глядачами, де ці історії йшли на «ура». Після звернення фронтовиків до Держкіно Бикову все ж дали «добро» на зйомки.

Цікава також доля головної музичної композиції фільму. Пісню, яка згодом стала саундтреком, почали писати ще в 1940 році на замовлення ансамблю Київського особливого військового округу. Однак у довоєнний час вона виявилася незатребуваною. Про пісню згадали, коли потрібно було готувати нову програму для Червонопрапорного ансамблю Александрова. У 1944 році «Смуглянка» вперше прозвучала на радіо і отримала всенародну популярність на фронті і в тилу.

«Смуглянка» стала однією з найулюбленіших пісень і для Леоніда Бикова. Незадовго до загибелі актор написав своїм друзям: «Ніяких оркестрів, Будинку кіно і надгробних промов. А то я встану і піду – вийде конфуз. Нехай хтось один скаже слово „прощай“, і все. Не потрібно цирку, званого почестями. Після цього „дербалызните“, хто скільки може. А потім нехай 2-га ескадрилья вріже „Смуглянку“ від початку і до кінця. Ви помітили, що режисер я не за дипломом, а за покликанням? Навіть свій похорон режисирую. Дякую і бувайте».

Фільм Леоніда Бикова «У бій ідуть лише „старі“» закінчується словами капітана Титаренка (персонаж Леоніда Бикова): «Коли скінчиться війна, повернемося ми сюди. Пройдемо цими місцями... хто залишиться в живих. І покличемо найкращий симфонічний оркестр. У фраках. Вийде диригент. Я підійду і скажу йому... Вибач, маестро, дай я! І як вріжу „Смуглянку“, від початку – і до кінця!»

У 2015 році, до 70-річчя перемоги над фашизмом у Великій Вітчизняній війні, промо-команда телеканалу «Інтер» підготувала спеціальний промо-ролик «Смуглянка», ідею якого колись подарував всім шанувальникам свого фільму «У бій ідуть лише „старі“» Леонід Биков. Ніби в продовженні знаменитої кінострічки автори ролика втілили в життя останню волю легендарного «Маестро» – капітана Титаренка. Ролик починається кадрами з фільму, де герої Бикова і Смирнова сидять біля могили і обіцяють після війни прийти на місце загибелі товаришів з оркестром і «врізати „Смуглянку“». І одночасно з кінофразами в реальному часі починає відбуватися те, про що говорять герої Леоніда Бикова та Олексія Смирнова. По полю до старої солдатської могили рухаються люди у фраках з музичними інструментами в руках... І грають «Смуглянку». Від початку – і до кінця...

Тільки протягом першого тижня після публікації ролика в YouTube він зібрав більше мільйона переглядів.