Спортсмени світового рівня з Бердичева лишились на вулиці? (ВІДЕО)

Тепер вони майстри спорту міжнародного класу з легкої атлетики. Державні й обласні посадовці приїхали у їхнє рідне місто Бердичів вручити про це відповідні посвідчення у спортивній школі імені Віталія Лонського. Він був заслуженим тренером СРСР та України, створив відому у світі систему підготовки легкоатлетів-стрибунів у висоту.

Його син Ігор тренує спортсменів-стрибунів змалечку. Але займатися у цій спортшколі вони не можуть: їм немає тут місця. Попри це хлопці прославляють Бердичів на світовому рівні і дивом через відсутність гідної бази для занять не втекли досі як мінімум до столиці.

«Хлопці молодці, багато тренувались, стали чемпіонами та призерами чемпіонатів Європи серед юніорів та молоді. В 16-му році Олександр Баранніков став бронзовим призером чемпіонату Європи серед юніорів. У 17-му році Мазур Владислав став чемпіоном Європи серед молоді, Віктор Лонський – бронзовим призером чемпіонату Європи серед молоді та Дмитро Нікітін – срібним призером чемпіонату Європи серед молоді», - говорить заслужений тренер України з легкої атлетики Ігор Лонський.

Вони тренувалися на базі 26-ої Бердичівської артилерійської бригади безкоштовно майже 14 років. За цей час досягли значних спортивних успіхів, особисто реконструювали залу спорткомплексу. Та згодом, говорить тренер легкоатлетів, вони стали заважати військовим, тому їх попросили звільнити спортзал. У бригаді не дають коментарів з цього приводу. Спортсмени світового рівня на літо опинились під відкритим небом. Стрибати ходять на міський стадіон.

«На жаль, у нас влітку немає секторів ні для Мазура – чемпіона Європи зі стрибків у довжину і для висотників немає покриття, бо воно рветься під ногами при стрибках за 2 метри. Для дітей воно ще підходить, а для дорослих спортсменів, на жаль, ні», - каже Ігор Лонський.

Ігор Лонський каже: у Бердичеві є три учасники Олімпійських ігор, чемпіони світу та Європи зі стрибків. До того ж тут щороку проходять Міжнародні змагання зі стрибків у висоту «Меморіал Віталія Олексійовича Лонського». Тренеру хочеться це надбання не втрачати. Молоді спортсмени-стрибуни планують лишитись у рідному місті і мріють про належну базу для тренувань. Стадіон, який є, кажуть, має ряд недоліків. Але обирати більше нема з чого.

«В Європі, коли приїздиш на змагання, там населення у місті 3 тисячі людей, це село, але стоїть новий манеж. Заходиш і просто у шоці та думаєш: у тебе населення у місті 80 тисяч, а манежу нема. Як така різниця? Не знаю, як так буває», - говорить майстер спорту України міжнародного класу з легкої атлетики Владислав Мазур.

«Хотілось би, щоб у нас був стадіон європейського рівня – легкоатлетичний стадіон на вулиці. У нас же – от я у висоту стрибає, а резина рветься, я стрибати не можу, нема можливості стрибати. Ми починаємо рухати «яму» вліво-вправо, щоб було місце для розбігу, бо під ногами резина просто рветься», - каже майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики Віктор Лонський.

Із 2013-го року, відколи спортсмени почали брати участь у чемпіонатах світу, у місті їм обіцяють допомогти із базою для тренувань. Владислав Мазур, який у довжину стрибнув 8 м і 4 см, цього сезону хоче потрапити на чемпіонат Європи. Віктор Лонський – нині майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики – має ціль: стати заслуженим майстром спорту. Це найвище звання, за яке треба поборотися на чемпіонатах світу. Де вони тренуватимуться заради втілення мрій?

В Бердичівській міській раді телефоном кажуть: Житомирська обласна школа вищої спортивної майстерності, де і числяться спортсмени, теж би мала подбати про спортивну базу для них. Начальник міського управління у справах сім’ї, молоді та спорту Тетяна Дячук не знайшла часу, щоб прокоментувати це на камеру. Але запевняє: місто не залишить легкоатлетів сам-на-сам із проблемою.

Нині серед підопічних спортсменів тренера Ігоря Лонського – близько тридцяти чоловік. Серед них, каже він, є ті, хто ще неодмінно проявить себе у стрибках на світовому рівні. Питання лише у тому, чи прославлятимуть вони рідне місто Бердичів, де починали вчитись азам легкої атлетики і роками чули обіцянки про підтримку і допомогу.