"Він врятував безліч життів". Бойовий медик Ігор Остапчук не повернувся з фронту - Життєві історії | Експрес онлайн

Зображення з колекції Наталії Остапчук.

Житель Житомира вирішив приєднатися до Збройних Сил України в жовтні 2023 року. Він брав участь у боях на найнебезпечніших ділянках фронту. Як бойовий медик, він рятував життя багатьом своїм товаришам, проте, на жаль, не зміг зберегти своє власне.

"Ігор народився в сім'ї військовослужбовця в місті Нойштреліц (Німеччина). Коли був маленьким, родина переїхала у селище Першотравенськ на Житомирщину. Після школи навчався у Житомирському державному університеті імені Івана Франка на філологічному факультеті за спеціальністю "українська мова та історія", -- розповідає дружина бійця Наталія Остапчук. -- Захоплювався спортом, любив футбол, плавання. Познайомились ми на роботі, чоловік уже рік працював у відділі кадрів у казначействі, а я влаштувалась туди бухгалтеркою. Якось так непомітно все закрутилось і переросло в кохання. За вісім місяців ми побралися. Все життя Ігор мріяв бути юристом, тому вступив до Національного університету "Одеська юридична академія". Відтак працював в апеляційному суді Житомира, де обій­мав посаду начальника відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ. Колеги його цінували, адже був відповідальним фахівцем. Кожну вільну хвилину чоловік приділяв родині, особливо донечці Вікторії, якій нині 13 років".

Коли розпочалася велика війна, Ігор Остапчук завіз дружину з дитиною до її батьків. А сам повернувся до Житомира та разом із батьком допомагав укріплювати місто. "Вони робили захисні споруди для адмінбудівель, виготовляли "коктейлі Молотова". Чоловік не мав військового досвіду, в нього була бронь, але він прийняв для себе рішення -- захищати країну, -- провадить далі дружина. -- Тому в жовтні 2023-го добровільно приєднався до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. А згодом потрапив до 73-го морського центру спеціальних операцій, став старшим мат­росом. Мав позивний "Юрист". Брав участь у боях за Донеччину, Херсонщину, Миколаївщину. Чоловік був бойовим медиком, врятував життя не одному побратиму. Його називали щасливчиком. Якось був такий випадок. Місце, де жили військові, здали місцеві, і окупанти туди вдарили. Багато загинуло, а Ігор у ту мить ви­йшов на вулицю, це і врятувало йому життя. Чоловік часто наголошував: "Наша земля нас захищає". Але коли його підрозділ відправили на Курщину, коханий наче передчував біду, казав, що навряд чи повернеться звідти живим. Так і сталося".

5 квітня 2025 року Ігор Остапчук разом зі своїми товаришами потрапив у засідку в селі Гуєво, де отримав смертельні травми. Тоді загинув цілий взвод. "Тіло Ігоря вдалося евакуювати, тоді як тіла його побратимів, на жаль, залишилися на місці. Вони досі вважаються зниклими безвісти," – зазначає співрозмовниця.

У Житомирі відбулося прощання з 43-річним військовим, який віддав життя за Батьківщину. Посмертно його нагородили орденом "За мужність" III ступеня та "Золотим хрестом". Родина воїна ініціювала петицію з проханням присвоїти старшому матросу звання Героя України.

"Ігор -- єдина дитина у батьків. Тому вони вкрай важко переживають цю болючу втрату. Як і я з дочкою, -- каже дружина. -- Вік­торія дуже схожа на татка і мріє стати військовою".