Військова служба не завжди пов'язана з обороною Батьківщини: Військовий суд роз'яснив, як отримати статус особи з інвалідністю через війну - sud.ua

Верховний Суд розглянув справу №240/6876/24 щодо права військовослужбовця на статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Чоловік отримав травму під час виконання обов'язків військової служби, після чого йому встановили III групу інвалідності та видали посвідчення інваліда війни. З часом МСЕК встановила йому III групу інвалідності безстроково, однак Управління соціального захисту відмовилося продовжити дію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Ситуація з даною справою

У 2011 році під час виконання військових обов'язків чоловік отримав травму, що призвело до встановлення йому III групи інвалідності. Орган соціального захисту видав йому посвідчення, що підтверджує статус особи з інвалідністю внаслідок війни. У наступні роки чоловік систематично проходив медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), підтверджуючи свою інвалідність, а соціальний захист продовжував термін дії його посвідчення.

Ця ситуація тривала до жовтня 2023 року. Тоді чоловік знову пройшов медико-соціальну експертну комісію, яка присвоїла йому III групу інвалідності на безстроковій основі. Він звернувся до соціального захисту для отримання посвідчення особи з інвалідністю у зв'язку з війною, але отримав відмову. У відомстві зазначили, що для надання такого статусу недостатньо просто факту травми, отриманої під час виконання військових обов'язків. Вони вважають, що необхідно також підтвердити зв'язок травми з захистом Батьківщини або участю в бойових діях за межами країни.

Чоловік оскаржив це рішення у суді.

17 червня 2025 року Житомирський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яке задовольнило позов. Суд визнав дії Управління соціального захисту населення протиправними через відмову у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення. Крім того, суд зобов'язав соціальні служби надати позивачу цей статус з 30 вересня 2023 року і видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок бойових дій.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що поняття "обов'язків військової служби" безпосередньо пов'язане з випадками поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини та виконання службових обов'язків. На думку суду, саме тому Управління дійшло помилкового висновку, відмовивши позивачу у встановленні відповідного статусу.

Проте Управління вирішило оскаржити це рішення. У результаті, Сьомий апеляційний адміністративний суд, ухваливши постанову 22 квітня 2026 року, задовольнив апеляційну скаргу, скасував рішення суду першої інстанції та виніс нове рішення — відмовити у задоволенні позову. Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не зміг підтвердити, що його інвалідність виникла внаслідок травм, контузій, каліцтв чи хвороб, отриманих під час захисту країни або виконання інших обов'язків військової служби на фронті.

Суд підкреслив, що травма, через яку позивачу була встановлена інвалідність, не має жодного зв'язку з його участю у захисті країни або з бойовими діями за межами держави. Крім того, апеляційний суд вважає, що ця травма не пов'язана з виконанням інших військових обов'язків, які передбачають службу на фронті.

Висновки Верховного Суду

Верховний Суд прийшов до висновку, що отримання інвалідності через травму, яка сталася під час виконання військових обов'язків, може слугувати підставою для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та відповідного посвідчення. При цьому суд підкреслив, що терміни "виконання військових обов'язків" і "виконання обов'язків щодо захисту Вітчизни або участі в бойових діях" не є ідентичними.

Суд зазначив, що згідно зі статтею 7 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", особами з інвалідністю внаслідок війни є, зокрема, військовослужбовці, які отримали інвалідність через поранення, контузії, каліцтва або захворювання, здобуті під час захисту країни, виконання військових або службових обов'язків, пов'язаних із перебуванням на фронті, а також участю в бойових діях у період миру.

Верховний Суд підкреслив, що отримання травми під час виконання військових обов'язків не автоматично надає особі статус інваліда внаслідок війни. Ключовим фактором є наявність чіткої причинної зв'язки між отриманою травмою та специфічними обставинами, визначеними законодавством. У цьому випадку суд також акцентував увагу на формулюваннях, представлених у висновках військово-лікарської комісії та в акті МСЕК.

Згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу, затвердженим наказом Міністерства оборони України №402, військово-лікарська експертиза встановлює причинний зв'язок захворювань, травм, поранень, контузій і каліцтв військовослужбовців. Положення передбачає, зокрема, формулювання "Поранення (контузія, травма, каліцтво), так, пов'язане із захистом Батьківщини" та окремо -- "Поранення (контузія, травма, каліцтво), так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби".

Верховний Суд акцентував, що ці терміни не є ідентичними. Виконання військових обов'язків охоплює набагато більше ситуацій. Згідно зі статтею 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовець вважається таким, що виконує свої обов'язки, зокрема, під час перебування на території військової частини або в інших місцях роботи чи занять під час робочого часу, а також у процесі пересування до служби або з неї, під час службових поїздок, виконуючи завдання за вказівкою командира, виконуючи державні обов'язки, а також під час рятування людських життів, забезпечення охорони державної власності, підтримки військової дисципліни та правопорядку.

Отже, як підкреслив Верховний Суд, виконання військової служби та обов'язків, пов'язаних із захистом Батьківщини або участю в бойових операціях, є різними аспектами.

Суд також встановив, що у даному випадку відмова у продовженні статусу була безпідставною.

Позивач зазнав травми в процесі виконання своїх військових обов'язків, що було підтверджено документами справи, висновком військово-лікарської комісії та матеріалами МСЕК. Окрім того, у 2011 році орган соціального захисту надав йому посвідчення інваліда війни III групи, яке згодом було продовжено.

У цих умовах суддівська колегія встановила, що позивач отримав статус особи з інвалідністю через війну та має право на видання відповідного свідоцтва.

В результаті Верховний Суд підтвердив висновки Житомирського окружного адміністративного суду, який визнав відмову соціального захисту неправомірною та зобов'язав установу надати позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни, а також видати відповідне посвідчення. Таким чином, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу позивача, скасував рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року та залишив в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.