Військові злочини та новий склад Держдуми Росії: один з десяти депутатів брав участь у конфлікті проти України.

Кожен десятий депутат нового складу Держдуми Росії має безпосередній зв'язок з війною в Україні, що стало яскравим підсумком перших парламентських виборів після початку повномасштабного вторгнення. За даними Центрвиборчкому Росії, до нового складу парламенту увійшли 46 осіб, які мають статус учасника або ветерана війни, з яких 41 представляє партію "Єдина Росія". Загалом, згідно з оцінками "Медузи", приблизно третина депутатів нової Держдуми, а це 148 осіб, так чи інакше пов'язані з військовими діями: вони або самі брали участь у бойових діях, або займалися постачанням армії, військовою пропагандою чи створенням необхідної інфраструктури для тих, хто бере участь у вторгненні.

Певна частина новообраних депутатів має досвід служби в підрозділах, які піддаються звинуваченням у вчиненні воєнних злочинів. Аналітики зазначають, що Володимир Путін та Кремль намагаються зміцнити зв'язок між елітами та війною, залучаючи учасників вторгнення до державних структур, щоб уникнути можливих внутрішніх конфліктів у системі.

Партія "Єдина Росія" за результатами виборів здобула 349 депутатських мандатів із 450, що є безпрецедентним досягненням у її історії. У попередньому складі Державної думи представники цієї партії мали 324 місця.

Згідно з федеральними даними, партія ЄР здобула 57,8% голосів. Виборчий процес супроводжувався численними скаргами на порушення та незвичними статистичними показниками. Аналіз за допомогою статистичних моделей демонструє значно нижчі результати для партії без врахування аномальних голосів, ніж офіційні 57,8%.

Із кількістю учасників війни проти України в російському парламенті при цьому виникла плутанина. Секретар генради "Єдиної Росії" Володимир Якушев спочатку заявив, що від партії до Держдуми пройдуть 86 учасників війни. Державні агентства поширили цю цифру, однак потім російське агентство "РИА Новости" видалило повідомлення на вимогу партії. Пізніше Якушев назвав уже 49 осіб. Остаточні дані ЦВК виявилися ще нижчими.

Вибори в умовах військових злочинів

До Державної ради надійшли.

Одним із найбільш відомих став колишній командувач угрупованнями армій "Центр" і "Північ" генерал-полковник Олександр Лапін. У червні 2026 року український суд заочно засудив його до довічного ув'язнення у справі про посягання на територіальну цілісність України та ведення агресивної війни. Слідство вважає, що в лютому - березні 2022 року Лапін керував наступом російських військ на Київську, Чернігівську та Сумську області, де під час окупації зафіксовано численні воєнні злочини.

Крім того, українські правоохоронні органи звинувачують Лапіна в організації авіаудару по гіпермаркету "Епіцентр" у Харкові 25 травня 2024 року. Внаслідок удару загинули 19 людей, десятки отримали поранення. Наступ на півночі України під командуванням Лапіна закінчився провалом, однак він все одно нагородив за нього свого сина.

До складу Держдуми знову потрапив Олександр Бородай — один із творців угруповання "ДНР". Він був заочно засуджений в Україні до 15 років тюремного ув'язнення за спробу посягання на територіальну цілісність держави.

Едуард Шонов, який став депутатом Державної думи РФ, як виявила "Новая газета Европа", ймовірно, проходив службу в 45-й окремій бригаді спеціального призначення повітряно-десантних військ (ПДВ). У його офіційній біографії не зазначено, до якого підрозділу він належав, проте деякі непрямі ознаки, такі як місце реєстрації та нагрудний знак ПДВ, свідчать про його зв'язок з цією бригадою.

45-та бригада брала участь в окупації Бучі. Командира з'єднання . Військовослужбовців бригади також пов'язували з тортурами жителів селища Димер Київської області. При цьому даних про особисту участь Шонова в цих епізодах немає.

Від Єврейської автономної області до Держдуми був обраний хірург і депутат попереднього скликання Бадма Башанкаєв. Цей медик підтримував військове вторгнення Росії та мав досвід роботи в Донецьку. Він також виступив ініціатором створення групи лікарів під назвою "Друзі медицини Донбасу".

У лютому 2024 року в лікарні Донецька було проведено хірургічне втручання на українському військовополоненому Андрії Переверзеві. Після операції на його животі залишилися випалені фрази "Слава Росії" та символ літера Z. Журналістський проєкт "Схеми" від Української редакції Радіо Свобода виявив, що в день проведення операції там працювали два лікарі з групи, заснованої Башанкаєвим, - Юрій Кузнєцов і Андрій Крячко. Однак, журналістам не вдалося з'ясувати, хто саме зробив цей напис.

Колишній військовослужбовець 5-ї танкової бригади Енвер Набієв пройшов шлях від Дагестану до парламенту. Цей підрозділ брав участь в окупації Бучанського району Київської області, де, за інформацією української сторони, російські військові атакували цивільні транспортні засоби на Житомирській трасі та обстрілювали житлові будинки в Бородянці. У тій же бригаді служив Балдан Цидипов з Бурятії, який втратив частину ноги під час війни. Набієв обіймав посаду начальника штабу - заступника командира танкового батальйону, що підтверджується відкритими джерелами.

Від Бурятії до Держдуми пройшов професійний десантник Дашибал Мункожаргалов. Під час війни він деякий час командував 175-м розвідувальним батальйоном, військових якого звинувачували у тортурах і вбивстві полковника СБУ Олексія Теліженка під час окупації Бучі. Журналістам Радіо Свобода вдалося встановити імена офіцерів, які, за їхніми даними, брали участь у вбивстві Теліженка, однак про особисту причетність Мункожаргалова до цього епізоду не йшлося.

Від Туви до Держдуми обрався Буян Куулар, який після повернення з фронту працював міністром молодіжної політики регіону. Він служив у 55-й гірській мотострілецькій бригаді, бійців якої звинувачували у воєнних злочинах у селі Ягідне Чернігівської області у 2022 році. Сам Куулар, згідно з його розповіддю про службу, підписав контракт і потрапив до 55-ї бригади у травні 2023 року.

Владислав Головін, який був учасником штурму Маріуполя та потім став керівником "Юнармії", підлягає обвинуваченням з боку української влади у мілітаризації дітей, особливо на територіях, що знаходяться під окупацією. Головне управління розвідки Збройних сил України заявляє, що Головін займається організацією військово-патріотичних заходів для дітей, які були вивезені з окупованих регіонів, а також їхньою підготовкою до служби у збройних силах.

Просування людей, пов'язаних із підрозділами, яких звинувачують у воєнних злочинах, почалося задовго до виборів до Держдуми. Раніше проєкт Радіо Свобода "Сибір.Реалії" розповідав, що щонайменше дев'ять призначених російських чиновників звинувачуються Україною в насильстві над цивільними або полоненими. Федерального інспектора по Камчатці Сергія Кузьмінчука українська влада звинувачує у вбивстві мирних жителів у Бучі та Ірпені. Він служив у 155-й бригаді морської піхоти Тихоокеанського флоту.

Темірлан Абуталімов, який був призначений на посаду міністра з національної політики Дагестану, підозрюється у вбивстві військовополонених в Запорізькому регіоні. Подібні звинувачення висуваються і проти міністра праці Північної Осетії Юрія Абаєва. Українська сторона також звинувачує Сергія Карасьова, заступника голови Самари, у вбивстві цивільного жителя в Ірпені.

"Якщо він у парламенті, то нам точно не поздоровиться."

Більшість новообраних депутатів, що мають досвід бойових дій, увійшли до складу Держдуми вже з певним бекграундом у державному управлінні або через програми, ініційовані Кремлем. У червні 2024 року Володимир Путін оголосив про старт програми "Час героїв", метою якої є просування ветеранів війни на важливі державні посади.

Наприклад, висуванець від Республіки Алтай Олександр Суразов після повернення з фронту став учасником "Часу героїв", а потім був призначений головою регіонального комітету з фізичної культури і спорту.

При цьому навіть усередині офіційної категорії "учасників СВО" критерії залишаються розмитими. Аналізуючи кандидатів "Єдиної Росії", "Медуза" не змогла знайти відомостей про реальну військову службу кількох людей, яких партія представляла як учасників війни. У деяких виявилися лише поїздки на окуповані території або робота, безпосередньо не пов'язана з бойовими діями.

У новому складі парламенту можна буде побачити депутатів на кшталт Віталія Мілонова та Дмитра Сабліна, котрі вже раніше висловлювали бажання взяти участь у бойових діях. Такі "символічні" учасники конфлікту не є новими у владі: журналістські розслідування виявили, що деякі чиновники короткочасно відправлялися в зону бойових дій, після чого поверталися на свої попередні або навіть вищі посади.

Згідно з інформацією, наданою "Медузою", ...

До парламенту потрапили військові кореспонденти Євген Поддубний та Ірина Куксенкова, фельдшер та Герой Росії Людмила Болілая, колишня уповноважена з прав дитини Анна Кузнєцова, телеведуча Марина Кім, а також активісти та підприємці, які надавали матеріальну допомогу російській армії. Українська влада звинувачувала Кузнєцову у причетності до вивезення дітей з окупованих територій України.

Образи учасників війни під час кампанії активно використовувалися в політичній рекламі, а біографії кандидатів обростали історіями, справжність яких часто неможливо перевірити.

Козак Олег Ліконцев, обраний представником Красноярського краю, поділився історією, як його врятувала шапка-кубанка під час падіння боєприпасу з безпілотника, яка згладила удар. А москвич Ельдар Шаріпов розповів, що отримана від незнайомої першокласниці листівка з простим словом "Живи" після втрати товариша по службі "дослівно повернула його до життя".

Випускника Рязанського десантного училища Станіслава Кочева обрано до Державної думи від Комі. Після важкої травми він проходив курс лікування та реабілітації. Ще у 2025 році школі №36 в Сиктивкарі, яку він колись відвідував, було присвоєно його ім'я — це сталося за його життя. Для цього місцевій владі довелося внести зміни до регламенту присвоєння імен школам, адже раніше це правило не дозволяло присвоювати імена живим особам. Рішення ухвалювалося окремо міською радою.

До складу Держдуми увійшов, ймовірно, один із небагатьох мобілізованих нових депутатів — Дмитро Аксенов з Ханти-Мансійського автономного округу. Перед початком війни він проходив службу у внутрішніх військах, брав участь у бойових діях у Чечні, а згодом працював в апараті ХМАО.

Після мобілізації восени 2022 року Аксенова обрали командиром батальйону "Югра", створеного з місцевих мешканців. Перед тим, як батальйон вирушив на фронт, у соціальних мережах з'явилося відео з їхнім шикуванням.

- Що ми прагнемо? - запитує Аксенов у запису.

- Крові! - озивається загін.

- Що ми будемо робити?

Убивати!

Аксенов повернувся з війни в травні 2024 року. Після цього його обрали депутатом ХМАО, а тепер він також став членом федерального парламенту. Перед мобілізацією він займався організаційним управлінням в апараті окружної думи.

В даному регіоні його сприймають як божевільного дядька, який пережив війну, і це стало найзначнішою подією його життя, - зазначає журналіст з ХМАО. - Він, в певному сенсі, є символом війни. Це жорстка, агресивна постать, але для більшості вона не має жодного сенсу. Дивно, звичайно, бачити таку людину в російському парламенті. Я постійно замислююся: якщо така особа опинилася в Думі, то, мабуть, нас чекають серйозні неприємності. У тому сенсі, що с".

"Путін намагається підстрахуватися"

Виступи учасників війни у політиці не зупинилися лише на Держдумі. У вересні 2026 року також пройшли вибори на регіональному та муніципальному рівнях.

У Бєлгородській області новим губернатором став колишній генерал-майор Олександр Шуваєв. Перед тим як перейти на цивільну службу, він очолював 1-шу окрему гвардійську мотострілецьку Слов'янську бригаду. У січні 2026 року Шуваєв отримав призначення на посаду заступника губернатора Іркутської області. У травні президент Путін доручив йому виконувати обов'язки голови Бєлгородської області, а на вересневих виборах він здобув перемогу, отримавши переважну більшість голосів виборців.

При цьому першим учасником нинішньої війни, який очолив російський регіон, став не Шуваєв. Ще в листопаді 2024 року виконувачем обов'язків губернатора Тамбовської області був призначений колишній депутат Держдуми Євген Первишов, який у 2022 році уклав військовий контракт і близько року перебував на війні.

1-а Слов'янська бригада під керівництвом Шуваєва брала участь у боях за Авдіївку. У лютому 2024 року Human Rights Watch зафіксувала інцидент, коли після захоплення позиції на околицях міста були виявлені тіла шести українських військових, які, за свідченнями, зібраними організацією, раніше здалися або мали намір здаватися в полон російським військам. На відеозаписах, що з'явилися після захоплення позиції, був присутній емблема 1-ї Слов'янської бригади. Human Rights Watch закликала до розслідування цього інциденту як можливого воєнного злочину.

Учасники збройного конфлікту та пов'язані з ними кандидати вже давно інтегрувались у регіональні органи влади. Цей процес триває кілька років. Літнє дослідження 2026 року, проведене "Медузою", виявило, що понад 1300 ветеранів війни, після завершення служби, змогли отримати або зберегти державні, муніципальні чи близькі до держави посади та мандати. При цьому значна частина з них була пов'язана з державними структурами ще до відправлення на фронт.

Залучаючи до управлінських структур тих, хто брав участь у вторгненні, Володимир Путін прагне досягти "націоналізації еліт". Це означає, що він хоче змінити пріоритети вищих посадовців, спрямувавши їхні інтереси на підтримку існуючого порядку. Таку думку висловив політолог Іван Преображенський.

", а в ідеалі - несли безпосередню відповідальність. Я б сказав, що зараз говорити про кількість учасників війни в Держдумі не має великого сенсу, тому що деяка частина з них - це ті самі чиновники, які створили видимість участі: посиділи в штабах, отримали потрібні папери і спокійно повернулися з фронту".

На думку Преображенського, набагато важливіше дивитися на те, як учасники війни розподіляються по всій системі державної влади.

"На мою думку, мета адміністрації президента полягає в тому, щоб забезпечити присутність їх представників у всіх сферах. У кожному рукостисканні з чиновником має бути людина, яка або брала участь у війні, або хоча б була поруч. Це призводить до однорідності еліт - вони стають носіями однакових ідей і поглядів, принаймні тих, що висловлюються публічно," - відзначає Преображенський.

Раніше проєкт Радіо Свобода "Сибір.Реалії" висвітлював, як учасники війни в Україні поступово проникають у всі сфери російської влади — від голів сіл до федеральних міністрів і підрозділів адміністрації президента. Дослідження, проведене "Медузою", ілюструє цей процес через статистичні дані: серед 1305 виявлених журналістами учасників війни, які отримали різні призначення або мандати, 447 мали досвід роботи в державних або муніципальних органах ще до початку конфлікту, а 245 з них повернулися на свої попередні посади після служби. На рівні місцевого самоврядування журналісти зафіксували 384 депутати, які були участниками війни, тоді як на регіональному рівні їх налічується 160.

«- каже Іван Преображенський. - Вони фактично стануть своєрідними цензорами та контролерами. Наприклад, моя покійна бабуся завжди прагнула працювати серед ветеранів Другої світової війни, адже, як вона зазначала, вони не терпіли стукачів. Так от, система Путіна може перетворити ветеранів своєї війни проти України на донощиків. Таким чином, Путін намагається убезпечити себе від можливого розколу серед еліт».

Не можна напевно сказати, наскільки ефективною буде така страховка, зауважує Преображенський.

Приклад Хрущова демонструє, що подібні стратегії можуть не спрацювати в майбутньому: він був залучений до репресій, але все ж вирішив виступити проти спадщини Сталіна, - зазначає він. - У будь-якому випадку, Путін намагається забезпечити собі певну страховку.