Батьківство загиблого військовослужбовця було підтверджено без використання ДНК-тестування: Верховний Суд взяв до уваги фотографії, свідчення очевидців та факти спільного проживання. - sud.ua

Після загибелі військового, жінка вирішила через суд домогтися офіційного визнання його батьківства стосовно свого сина. Вона стверджує, що вони протягом кількох років проживали разом, виховуючи дитину без офіційного шлюбу, але у свідоцтві про народження батька вказали лише за її словами.

Справа потрапила до Верховного Суду, де виникло важливе питання: чи можливо визначити батьківство покійного без проведення повної ДНК-експертизи, якщо існують інші свідчення спільного проживання, виховання та визнання дитини.

Мати дитини звернулася з проханням про визнання батьківства після трагічної загибелі військового.

Жінка звернулася до суду з вимогою встановити, що померлий чоловік є батьком її сина, а також внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

За її словами, з літа 2012 по весну 2018 року вони жили разом як сім'я, не маючи офіційної реєстрації шлюбу. У цей час у них з'явився син.

Оскільки шлюб зареєстрований не був і спільної заяви батьків про визнання батьківства не подавали, відомості про батька під час державної реєстрації народження внесли відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України -- за вказівкою матері.

Позивачка зазначала, що чоловік виявляв до хлопчика батьківську увагу, спілкувався з ним, дбав про його потреби, купував йому одяг та продукти, в результаті чого дитина сприймала його як свого тата.

Згодом чоловік уклав новий шлюб з іншою жінкою, з якою у них з'явилася дочка. На жаль, він загинув, виконуючи свій обов'язок захищати Україну від військової агресії Росії.

Мати хлопчика зазначала, що встановлення батьківства необхідне, зокрема, для реалізації права дитини на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та соціальну допомогу, передбачену законодавством для членів сімей військовослужбовців.

Районний суд ухвалив рішення про встановлення батьківства без проведення генетичної експертизи.

Овруцький районний суд, що розташований у Житомирській області, ухвалив рішення на користь позивача.

Суд встановив факт батьківства померлого чоловіка щодо дитини та постановив внести відповідні зміни до актового запису про її народження.

Підставою для такого висновку стала сукупність доказів.

Суд встановив, що мати дитини та померлий у 2012-2018 роках проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, виховували та піклувалися про дитину.

Ці обставини були підтверджені, зокрема, документом, що засвідчує факт спільного проживання, а також фотографіями та свідченнями очевидців.

Районний суд встановив, що чоловік протягом свого життя фактично визнавав, що є батьком, тому не виникло потреби в проведенні судово-генетичної експертизи для підтвердження цього факту.

Апеляційний суд ухвалив рішення про проведення молекулярно-генетичного аналізу.

Під час апеляційного розгляду за клопотанням матері дитини суд вирішив перевірити наявність кровної спорідненості між хлопчиком та рідною сестрою загиблого.

На початковому етапі виконання судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи відповідальність була покладена на Київський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС.

Однак експертна установа повідомила, що не може провести таке дослідження через відсутність атестованих і зареєстрованих методик або апробованих методів встановлення біологічної спорідненості між тіткою по батьківській лінії та ймовірним племінником.

Після цього апеляційний суд передав проведення дослідження одному з об'єднань.

Відповідно до отриманого висновку, ймовірність того, що сестра померлого є рідною тіткою хлопчика, досягала 99,9999%.

Одночасно апеляційний суд визначив, що це товариство не є суб'єктом, який займається судово-експертною діяльністю, а особа, що підготувала експертний висновок, не має атестата судового експерта.

Водночас, компанія володіє ліцензією Міністерства охорони здоров'я на здійснення медичної діяльності, в якій зазначено, що одним із напрямків є медична генетика. Дослідження виконувала спеціалістка з відповідною освітою в галузі генетики та практичним досвідом у молекулярно-генетичних дослідженнях.

Житомирський апеляційний суд залишив рішення районного суду без змін.

Дружина загиблого подала апеляцію до Верховного Суду.

До Касаційного цивільного суду у Верховному суді звернулася жінка, яка була у законному шлюбі з померлим.

Вона, зокрема, підкреслювала, що суди визначили батьківство, спираючись на неоднозначні докази, тоді як світлини та свідчення очевидців не можуть самостійно підтвердити генеалогію дитини.

Окремо заявниця заперечувала проти використання молекулярно-генетичного висновку ТОВ "МАМА ПАПА", називаючи його недопустимим доказом.

Вона також вважала, що апеляційний суд не мав підстав для призначення експертизи, оскільки таке клопотання не було подано в суді першої інстанції.

Верховний Суд: ДНК-аналіз є значущим, але не єдиним свідченням.

КЦС ВС підкреслив, що при визначенні батьківства суд зобов'язаний розглядати всі законні докази в їх комплексному поєднанні.

Правове значення можуть мати відомості про спільне життя матері та потенційного батька, ведення спільного господарства, спільне виховання чи утримання дитини, а також свідчення того, що чоловік визнавав себе батьком цієї дитини.

Судово-генетична експертиза може слугувати підставою для однозначного висновку щодо біологічного батьківства дитини. Проте, висновок експерта не має автоматично визначеної сили у судовому процесі і повинен розглядатися в контексті інших представлених доказів.

Верховний Суд зазначив, що в даній справі апеляційна інстанція врахувала статус організації, що виконала молекулярно-генетичне дослідження, а також кваліфікацію особи, яка його підготувала.

Проте ключовим моментом стало інше: навіть без цього висновку в документах справи містилося достатньо інших належних, прийнятних і достовірних свідчень батьківства.

Суди також врахували, зокрема, свідоцтво про народження, фотографії, акт, що підтверджує факт проживання без реєстрації, а також інші матеріали, досліджені в рамках справи.

Відповідачка, зі свого боку, не спростувала ці докази у встановленому процесуальним законом порядку.

КЦС ВС підкреслив, що його усталена практика також грунтується на тому, що ДНК-дослідження не є єдиним можливим засобом доказу у справах, що стосуються батьківства.

Суд повинен всебічно аналізувати пояснення учасників процесу, свідчення свідків, документацію, матеріальні докази та інші прийнятні дані в їх комплексі.

Які причини могли спонукати апеляційний суд до призначення експертизи?

Верховний Суд окремо відхилив аргумент про те, що апеляційний суд незаконно прийняв новий доказ.

Згідно з основним принципом, апеляційний суд може врахувати докази, які не були представлені в суді першої інстанції, лише в особливих ситуаціях, коли сторона зможе обґрунтувати, що не мала можливості їх подати раніше.

Мати дитини зазначила, що не мала можливості надати експерту біологічні зразки померлої особи, оскільки не отримала згоди від її родичів на проведення ексгумації для збору таких матеріалів.

Необхідність проведення генетичного аналізу виникла в процесі апеляційного розгляду, оскільки одним з аргументів апеляційної скарги була відсутність цього доказу.

КЦС ВС прийняв до уваги дане пояснення і не виявив порушення статті 367 Цивільного процесуального кодексу України.

Інтереси дитини є найважливішими.

Верховний Суд у справі № 286/3169/24 також акцентував увагу на тому, що даний конфлікт безпосередньо пов'язаний із правами дитини.

Визначення батьківства у даному випадку є важливим, зокрема, для забезпечення соціальних прав особи після загибелі військовослужбовця.

Суд підкреслив важливість принципу найкращого захисту прав дитини, включаючи її право знати своїх батьків. Також було згадано практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої можливість визначити своє походження є невід'ємною частиною права на повагу до особистого та сімейного життя.

Яке рішення ухвалив Верховний Суд?

КЦС ВС дійшов висновку, що апеляційний суд правильно встановив обставини справи, належно оцінив докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Аргументи, викладені в касаційній скарзі, по суті зводилися до прохання про повторну оцінку доказів, що не входить у компетенцію касаційного суду.

У результаті Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду -- без змін. Постанова КЦС ВС є остаточною та оскарженню не підлягає.

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу t.me/sudua, а також слідкуйте за новинами на Google за допомогою SUD.UA. Не забудьте підписатися на наші VIBER та WhatsApp, а також на сторінки в Facebook, Instagram і X, щоб завжди бути в центрі найважливіших подій.