Троє молодих чоловіків, яким лише 18 років, стали власниками компаній вартістю в мільярди: нові факти про "Блек Аудит".

Довіряйте надійному -- підпишіться на Telegraf у Google Новинах

"Телеграф" виявив численні підприємства, які можуть бути причетні до однієї і тієї ж схеми: їх реєстрували на молодих осіб, через які здійснювалися багатомільйонні імпортні операції, а згодом їх переписували на інших власників. У деяких з цих компаній є вебсайти без продуктів, цін та навіть контактних номерів телефонів.

Раніше ми згадували про те, як підприємства, що мають ознаки підозрілого імпорту, могли бути залучені до процесу виведення капіталу за межі країни. У цьому контексті йдеться про "Блек Аудит" — мережу компаній, які пропонують послуги конвертації валют та сприяють переміщенню фінансів до інших держав.

ЗМІ повідомляли, що за "Блек Аудитом" можуть бути причетні колишні співробітники податкових та митних органів Василь Сандул і Євген Кулібаба. Виданню "Телеграф" вдалося скласти повну картину ситуації. Ситуація може стосуватися не лише кількох фірм-одноденок, а цілого конгломерату компаній, які були створені за аналогічним принципом.

Основное:

* У 2024 році на молодих хлопців (віком 18-20 років) масово оформлювали десятки компаній з однаковим статутним капіталом, через які провели імпорт на сотні мільйонів, після чого переписували їх на іноземців (зокрема громадян Узбекистану).

Усі компанії мають прості односторінкові вебсайти, доменні дані яких приховані з міркувань конфіденційності. На цих сайтах відсутні каталоги, списки товарів, ціни, контактні телефони та інформація про постачальників.

* На прикладі компанії "Хвиляопт" зафіксовано, що під виглядом звичайних побутових товарів (наприклад, парових очищувачів) намагалися ввезти брендовий одяг (Gucci, Louis Vuitton тощо) та дорогі навушники AirPods на сотні мільйонів гривень.

* Цей масив фірм може бути пов'язаний із масштабною схемою виведення грошей за кордон через "Блек Аудит", до ймовірного організаційного ядра якого ЗМІ відносять колишніх податківців та митників Василя Сандула і Євгена Кулібабу.

* "Телеграф" звертається до БЕБ, СБУ, САП та Офісу генерального прокурора з проханням провести розслідування діяльності цієї мережі та запросив коментарі від осіб, які згадуються у справі, щодо опублікованих фактів.

Як виникла фабрика компаній з підозрілою репутацією

У 2024-му в Україні на трьох 18-20- річних хлопців оформили кілька десятків компаній. Фірми отримували статутний капітал приблизно по 200 тис. грн, декларували оптову торгівлю, починали імпортувати товар на сотні мільйонів, а потім змінювали назви та власників.

Інколи цей ланцюг триває далі. Головний персонаж нашої історії - Ілля Гриценко.

У 2024 році, коли йому виповнилося всього 18 років, він офіційно заснував десять компаній. Першу половину з них зареєстрував у березні, а решту — в червні. Їхні назви різноманітні: "Ентоблаун", "Панська мода", "Квадросфера", "Фаузеропт", "Трейдлот", "Лаудер торг", "Модна хвиля", "Гейтсвіт", "Пріамтрай оптимал" та "Дистрибконтакт".

А ось конструкція - майже однакова. Компанії займалися оптовою торгівлею, мали невеликий штат, статутний капітал переважно у межах 200-220 тис. грн та проводили імпортні операції.

Ця схема нагадує принципи функціонування "Блек Аудиту". Крім того, деякі підприємства, які залучали цих молодих людей, також були згадані в заявах до правоохоронних органів щодо діяльності "Блек Аудиту". Наприклад, компанія ТОВ "Планета Речей" раніше перебувала у власності Юрія Яроша. Більш докладну інформацію можна знайти тут.

Згідно з інформацією від YouControl, загальний обсяг імпорту, заявленого цими компаніями, перевищує один мільярд гривень. Це викликає логічне питання: які саме товари реалізовували ці підприємства?

У частини з них є сайти, де можна було б поцікавитися асортиментом... І саме тут починається найцікавіше. Це не схожі на повноцінні інтернет-магазини ресурси. Немає каталогу, конкретних товарів, цін, фотографій продукції, інформації про постачальників. Подекуди немає навіть робочого номеру телефону.

Наприклад, одна з компаній Гриценка - ТОВ "Модна хвиля". За даними YouControl, за два роки вона імпортувала товар приблизно на 400 млн грн.

У документах зазначено, що з Китаю завозили трикотажні полотна та текстильні матеріали. Постачальником виступала компанія Soltera Trade Limited (запам'ятайте цю назву).

Митний процес був здійснений через Одеську митницю. Постачальник з Китаю також має свій веб-сайт, який був запущений у березні 2025 року. Ця інтернет-сторінка, по суті, є простою імітацією візитки, на якій відсутні детальний перелік товарів, ціни та інша важлива інформація, яку зазвичай очікують від компанії, що позиціонує себе як міжнародний постачальник.

Інформація про власника домену захищена через сервіс "Withheld for Privacy".

Сайт "Модної хвилі" пропонує подібну ідею.

Його створили у листопаді 2025 року. І тут знову використали Withheld for Privacy.

Отже, ми маємо українського імпортера та іноземного постачальника, які здійснюють товарні операції на сотні мільйонів гривень. Проте їхні сайти залишають бажати кращого: вони абсолютно неінформативні і не дозволяють потенційним клієнтам зрозуміти, які саме продукти пропонують ці компанії.

Але ще цікавіше те, що сталося з самими фірмами.

Сьогодні вже немає жодної компанії, яка б залежала від 18-річного Гриценка.

Їх переоформили на інших осіб. Серед нових власників знаходиться громадянин Узбекистану Усаров Мухаммаджон Егамберді Огли, який, згідно з відкритими реєстрами, має понад 40 компаній на своєму рахунку. Така ж ситуація спостерігається й у іншій групі підприємств.

21-річний хлопець із села та ще 16 компаній

Юрій Ярош проживає в селі Стара Чортория, що на Житомирщині. У 2024 році, коли йому виповнилося 21, він став об'єктом оформлення 16 компаній.

"Хвиляопт", "Сінтексред", "Ліндеріо", "Екобудія", "Кінгстаропт", "Візіонпром", "Денісопт", "Торгсток", "Орігент Світ", "Торгрух", "Торгімпакт", "Глобаверс", "Хатній смак", "Товарний шлях", "Асортітрейд" та багато інших.

Знову бачимо знайомий набір:

* Оптовий продаж.

* Невеликий штат.

* Статутний капітал приблизно у 200 тис. грн у частини компаній.

* Імпорт.

А після цього відбулася зміна назв і власників.

Декілька компаній пізніше були зареєстровані на громадянина Узбекистану Турсунходжієва Абдурауфхона Боходірхон огли. Згідно з інформацією з реєстрів, на його ім'я оформлено більше 70 підприємств.

Найяскравішим прикладом у цій розповіді є підприємство, яке нині відоме під назвою "Хвиляопт".

Спочатку цей проект носив ім'я "Хозпортал". Юрій Ярош заснував його 7 березня 2024 року. Згодом компанія змінила назву на "Центр Покупок", а пізніше стала відома як "Хвиляопт".

Власники також зазнали змін: спочатку це був Ярош, згодом Василь Цалко, а пізніше - громадянин Узбекистану Усаров Мухаммаджон Егамберді Огли.

Згідно з інформацією YouControl, компанія здійснила імпорт товарів на суму близько 400 млн грн. Однак далі відбулася подія, яка виходить за рамки лише статистичних даних реєстрів.

У серпні минулого року вантаж компанії зупинили на митному посту "Мостиська" у Львівській області. У митній декларації було зазначено понад 1,7 тис. парових очищувачів.

Однак під час перевірки митники виявили щось інше. Виявилось, що в вантажі містяться предмети з логотипами Gucci, Hermès, Louis Vuitton, Dior, Montblanc, Boss, Tommy Hilfiger, Prada, Loro Piana, Yves Saint Laurent та Celine. Крім того, знайшли ще 398 одиниць AirPods Pro від Apple.

Митники оформили протокол про адміністративне правопорушення за контрабанду товарів через кордон з ухиленням від митного контролю. Проте, як стало відомо "Телеграфу", ця ситуація не призвела до відкриття кримінальної справи стосовно компанії.

Для чого мільйонному імпортеру потрібен сайт, де неможливо здійснити покупки?

Звернімо увагу на "Хвиляопт". Ця компанія запустила свій веб-сайт 18 листопада 2025 року.

Дані про власника домену приховали через Withheld for Privacy. Він, як і сайти інших компаній, дуже схожий на сайт для прикриття. Так:

* Сам сайт складається фактично з однієї сторінки.

* Відсутній адекватний каталог.

* Відсутній чіткий список товарів.

* Відсутні ціни.

* Відсутні зображення товару.

* Відсутні дані щодо постачальників.

* Відомості про засновника та керівника відсутні.

Третім героєм нашої статті є 20-річний Дмитро Гнатюк з Білої Церкви. У 2024 році на його ім’я було зареєстровано близько десяти компаній. І знову ми спостерігаємо знайомий поворот подій.

Компанії створювали протягом кількох місяців, декларували оптову торгівлю, проводили значні імпортні операції, а потім переходили до інших власників.Одна з них - "Мейден Сейл".

Її сайт має інший вигляд, але принцип той самий. Замість повноцінного каталогу - іконки. Замість конкретних товарів - загальні категорії.

Відсутні ціни, детальні описи, дані про постачальників або вказівки.

"Телеграф" зробив спробу зв'язатися за телефонами, зазначеними на вебсайтах цих компаній. Практично жоден з мобільних номерів не відповідав дійсності.

І знову - Withheld for Privacy для приховування даних про реєстранта домену.

Якщо розглядати кожну компанію окремо, усі ці деталі можна списати на недбалий маркетинг, молодий бізнес або невдалий сайт.

Схожий ресурс також належить міжнародному постачальнику "Модної хвилі". Це є суттєвим, оскільки якщо компанія дійсно здійснює закупівлі товарів з Китаю на сотні мільйонів гривень, її партнер-постачальник повинен бути справжньою комерційною організацією з відповідними обсягами діяльності.

Ось ми спостерігаємо веб-сайт, що майже не надає жодних відомостей про свою продукцію.

Запитання полягає в тому, хто є ініціатором створення цих компаній, з якою метою їх реєструють на молодих людей у великих кількостях і хто насправді здійснює контроль над ними після того, як їх переписують?

"Телеграф" не заявляє, що всі ці компанії входять до складу "Блек Аудиту". Це можуть підтвердити лише правоохоронні органи. Однак численні схожі аспекти змушують задуматися: чи не є це свідченням наявності єдиної мережі, що створює фірми за аналогічним принципом?

Ось що насторожує найбільше:

* Десятки компаній відкрили за дуже короткий час;

* У складі засновників - зовсім юні особи, які, ймовірно, не мають досвіду у справжньому бізнесі.

У всіх практично однакові обсяги статутного капіталу та подібні напрямки діяльності.

* Мільйонний імпорт йде через примітивні сайти, які нашвидкуруч створили в один період;

* Контактних телефонів, нормальних каталогів товарів та цін немає, а дані про власників сайтів приховані;

Компанії регулярно змінюють свої назви і перереєстровуються на осіб, на яких вже оформлено безліч інших подібних підприємств.

Деякі аспекти викликають занепокоєння і стосовно самих вантажів: на митниці задекларовано одне, а всередині можуть виявитися дорогий брендований одяг або коштовні AirPods. Якщо подібне трапляється з окремою компанією, це виглядає підозріло. Але коли така ситуація стає систематичною, правоохоронні органи повинні втрутитися. І знову ми стикаємося з темою "Блек Аудиту".

"Телеграф" писав про компанії, через які, схоже, виводили гроші за кордон за допомогою фейкового імпорту (тоді ж НБУ оштрафував банк "Український капітал" на 42,5 млн грн). ЗМІ пов'язували "Блек Аудит" з іменами колишніх податківців та митників - Василя Сандула та Євгена Кулібаби (хоча прямих доказів їхньої вини у нас немає).

Тепер до цієї ситуації приєднується новий обсяг інформації. У випадку звичайного бізнесу підтвердити легальність процесів не є складним завданням. Проте, якщо за цим ховається масштабна схема, через яку пройшли мільярди гривень, вражає сам розмах цієї діяльності.