Обвинувачений у серйозній корупційній справі був мобілізований до Збройних Сил України, проте суд визнав цей призов незаконним - sud.ua.

Чоловіка мобілізували, визнали здатним до служби, і вже наступного дня він був зарахований до військової частини. Проте згодом суд виявив важливу деталь: на момент призову він вже мав статус обвинуваченого у серйозному корупційному злочині, а його справа перебувала на розгляді в суді.

Ця ситуація виявилася вирішальною. Закон однозначно забороняє комплектувати Збройні Сили особами такого роду, тому Житомирський окружний адміністративний суд ухвалив рішення визнати наказ про мобілізацію незаконним, скасував наказ про зарахування до військової частини та зобов'язав звільнити чоловіка з військової служби.

Чоловіка призвали на службу та відправили до військової частини.

Згідно з рішенням суду, 12 липня 2026 року спільний патруль Національної поліції разом із військовими з територіального центру комплектування та соціальної підтримки затримав чоловіка.

Його доставили до ТЦК, після чого він пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії. ВЛК визнала його придатним до служби у Десантно-штурмових військах.

Того ж дня, згідно з розпорядженням керівника ТЦК, чоловіка мобілізували для проходження військової служби та відправили до військової частини.

13 липня, згідно з наказом командира військової частини, його внесли до списків особового складу та забезпечення, а також призначили на відповідну посаду.

Позивач стверджував, що ще під час проведення мобілізаційних заходів повідомляв про те, що є обвинуваченим у тяжкому корупційному кримінальному правопорушенні та що відповідна справа вже розглядається судом. На його думку, за таких обставин закон прямо виключав можливість його мобілізації.

17 липня представник чоловіка звернувся зі скаргою до Міністерства оборони України та Військової служби правопорядку Збройних Сил, де виклав ситуацію та попросив провести відповідну перевірку, а також вжити заходів для захисту порушених прав.

Яка інформація була доступна про кримінальну справу?

У справі №240/26081/26 суд встановив, що кримінальне провадження щодо позивача розпочалося задовго до його мобілізації.

7 лютого 2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань були внесені дані щодо кримінального правопорушення.

30 травня 2025 року представники територіального управління Державного бюро розслідувань у Хмельницькому затримали чоловіка та висунули йому звинувачення.

На наступний день слідчий суддя Богунського районного суду Житомирської області ухвалив рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою, встановивши заставу у сумі 151 400 грн.

Заставу було внесено. Після цього на чоловіка, зокрема, покладалися обов'язки не залишати Бердичів без дозволу слідчого, прокурора або суду, прибувати за викликом та повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи служби.

23 вересня 2025 року йому вручили обвинувальний документ.

Згідно з ним чоловік обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень -- за частиною 3 статті 368 КК України, яку суд у цьому рішенні визначив як тяжке корупційне кримінальне правопорушення, та за частиною 1 статті 366 КК України.

У січні 2026 року Бердичівський міськрайонний суд, розташований у Житомирській області, розпочав судове слухання у кримінальному провадженні. Отже, на момент мобілізації 12 липня 2026 року, справа вже була на етапі судового розгляду.

ТЦК заявляв, що не знав про обвинувачення

Представник ТЦК звернувся з проханням відхилити позов.

Зокрема, відповідач підкреслив, що не отримував жодної інформації про те, що чоловіка звинувачують у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, ані від себе, ані від інших осіб.

Згідно з оцінкою ТЦК, існували підстави для мобілізації позивача.

Військова частина також висловила заперечення проти поданого позову. Вони підкреслили, що після прийняття особи на військову службу, процедури та підстави для її звільнення регулюються Законом "Про військовий обов'язок і військову службу". Для ініціювання звільнення необхідно подати рапорт разом з документами, які підтверджують наявність відповідних підстав.

Міністерство оборони, своєю чергою, наголошувало, що не приймало ані наказ про мобілізацію, ані наказ про зарахування чоловіка до особового складу військової частини, а його скаргу було передано компетентному органу.

Чому суд визнали мобілізацію незаконною

Ключовою нормою у цій справі стала частина друга статті 4 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Цей закон передбачає, що Збройні Сили України та інші військові підрозділи не мають права набирати осіб, які обвинувачуються у вчиненні серйозних або особливо серйозних корупційних злочинів, якщо їхні справи знаходяться на стадії судового розгляду.

Суд прийшов до висновку, що на момент призову позивач відповідав обом зазначеним вимогам.

По-перше, він став обвинуваченим у серйозному злочині, пов’язаному з корупцією.

По-друге, кримінальне провадження щодо нього вже розглядав суд.

Отже, суд встановив, що на 12 липня 2026 року позивач не підлягав призову до збройних сил у зв'язку з мобілізацією.

Судебное разбирательство: ТЦК мав перевірити, чи існують обмеження для призову

Суд особливо акцентував увагу на функціях територіального центру комплектування і соціальної підтримки.

Згідно з регламентом ТЦК та СП, ці установи займаються військовим обліком, проводять заходи з оповіщення та призову, а також відповідають за ведення відповідного реєстру та актуалізацію інформації.

На думку суду, саме на ТЦК покладено функції щодо здійснення мобілізаційних заходів, у тому числі визначення осіб, які в силу закону не підлягають мобілізації.

Однак під час призову позивача відповідач, як встановив суд, не пересвідчився, чи підлягає чоловік призову та чи існують законодавчі обмеження щодо його мобілізації.

Суд вказав, що рішення органу влади повинно бути ухвалене відповідно до встановлених законом норм і процедур, мати належне обґрунтування та враховувати всі важливі обставини.

Оскільки наказ про мобілізацію позивача цим критеріям не відповідав, суд визнав його протиправним і скасував.

Що суд вирішив щодо військової частини

Окремо суд розглянув питання легітимності наказу, який передбачав включення чоловіка до списків особового складу військової частини.

Суд визначив, що на момент ухвалення цього наказу командир військової частини не мав підстав ставити під сумнів дії територіального центру комплектування щодо мобілізації чоловіка.

Одночасно продовження його військової служби породжувало нову правову дилему.

Суд підкреслив, що хоча у Законі "Про військовий обов'язок і військову службу" немає прямої згадки про таку підставу для звільнення, як незаконна мобілізація, служба в армії особи, яка є обвинуваченою у тяжкому корупційному злочині та чия справа розглядається судом, суперечить другій частині статті 4 цього Закону.

З огляду на це суд вирішив, що для ефективного захисту порушених прав недостатньо лише скасувати наказ про призов.

Отже, він також визнати незаконним та анулював наказ військової частини, що стосується включення чоловіка до списків особового складу, а також його забезпечення і призначення на конкретну посаду.

Також військовій частині надано обов'язок звільнити позивача з військової служби, а також виключити його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Суд також взяв до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом в ухвалі від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22. У зазначеній справі Верховний Суд підтвердив законність рішення про анулювання наказу військової частини та виключення позивача з особового складу через неправомірність його зарахування.

Чому суд відхилив позов до Міністерства оборони

Водночас вимоги до Міністерства оборони України суд не задовольнив.

Представник позивача 17 липня 2026 року подав до Міноборони скаргу, у якій просив перевірити обставини мобілізації чоловіка та вжити заходів для відновлення його прав.

Однак суд зазначив, що Положення про Міністерство оборони України не наділяє міністерство повноваженнями скасовувати накази начальників ТЦК чи командирів військових частин або здійснювати їх адміністративний перегляд за зверненнями громадян.

У разі, якщо запит виходить за межі повноважень органу, Закон "Про звернення громадян" вимагає перенаправлення звернення до відповідного органу або посадової особи, які мають відповідну компетенцію.

Суд встановив, що 20 липня 2026 року Міністерство оборони зареєструвало скаргу, подану представником чоловіка, і передало її до Генерального штабу Збройних Сил України для подальшого розгляду.

Після аналізу матеріалів справи була складена відповідь, яка була надіслана позивачу через електронну пошту.

У зв'язку з цим, суд встановив, що Міністерство оборони здійснювало свої дії у відповідності до законодавчих норм і не виявило жодної протиправної бездіяльності.

Яке рішення прийняв суд?

Відповідно до висновків, отриманих після розгляду справи, Житомирський окружний адміністративний суд ухвалив часткове задоволення позовних вимог.

Судебное разбирательство:

* визнав незаконним та анулював наказ начальника ТЦК, виданий 12 липня 2026 року, щодо призову позивача на військову службу в умовах мобілізації;

* визнав неправомірним та анулював наказ військової частини, виданий 13 липня 2026 року, щодо включення позивача до складу особового контингенту, а також забезпечення всіх видів і призначення на посаду;

* зобов'язав військову частину звільнити чоловіка з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;

* у решті позовних вимог відмовив;

* стягнув на користь позивача 2129,92 грн судового збору.

На рішення можливо подати апеляцію до Сьомого адміністративного апеляційного суду.

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу t.me/sudua та слідкуйте за новинами на Google під брендом SUD.UA. Не забудьте також підписатись на наші канали у Viber та WhatsApp, а також на сторінки в Facebook, Instagram та X, щоб отримувати найактуальнішу інформацію про важливі події.