Олексій Кулеба, заступник прем'єр-міністра з питань відновлення України, а також міністр розвитку місцевих громад і територій.

Протягом наступних двох років кожна оселя в Україні повинна досягти принаймні часткової енергонезалежності.

В рамках затверджених у березні комплексних планів стійкості регіонів та окремих міст вже проведено роботи з фізичного захисту 110 об'єктів критичної інфраструктури. Загалом, заплановані заходи охоплюють 576 об'єктів енергетичного сектора, систем життєзабезпечення та залізничного транспорту по всій країні. Для реалізації цих планів Уряд виділив понад 67 мільярдів гривень, з яких до 10 мільярдів призначено для плану стійкості Києва (4 мільярди вже перераховані, а 6 - надійдуть найближчим часом).

У інтерв'ю віцепрем'єр-міністра з відновлення України, міністра розвитку громад і територій Олексія Кулеби, обговорюються темпи використання виділених фінансових ресурсів, а також напрямки і технічні рішення, що стосуються забезпечення матеріалами та обладнанням для підготовки вітчизняної інфраструктури до зимового періоду.

АМБІТНИЙ ПЛАН: РОЗБУДОВА 2 ГВт АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЇ

- Пане Олексію, від затвердження планів стійкості областей і громад минуло чотири місяці. Приблизно стільки ж (чи трохи більше, якщо осінь буде теплою) залишилося до початку нового опалювального сезону. Що з темпами виконання робіт? Всюди та за всіма напрямами встигаємо?

Плани стійкого розвитку включають чотири ключові аспекти функціонування кожного регіону.

Перший ключовий напрямок — це будівельні роботи та захист критично важливої інфраструктури, що охоплює не лише енергетичний сектор. Ці роботи активно реалізуються по всій території країни. Основна увага, звичайно, приділяється прифронтовим районам та логістичним аспектам, зокрема об'єктам Укрзалізниці.

Другий вектор - розробка альтернативних джерел енергетики. Це ініціативи, які мають чітку мету - забезпечити кожен регіон запасами альтернативного електроживлення на випадок аварійних відключень. Наприклад, якщо критична інфраструктура області потребує 150 МВт електроенергії, необхідно створити рівно такі ж 150 МВт за рахунок відновлювальних джерел.

Третій напрям підготовки до зими, найбільш складний та відповідальний, - теплова децентралізація. Так, ми в жодному разі не відмовляємося від центрального теплопостачання. Навпаки: повсюди ремонтуємо відповідну інфраструктуру завдяки зусиллям і ресурсам органів місцевого самоврядування. Але ж ми розуміємо, наскільки ці системи вразливі. Минула зима показала, що такі об'єкти майже неможливо захистити фізично. Тому треба думати про альтернативу. Тут маємо досить амбітний план - розбудувати до 2 ГВт альтернативної теплогенерації по країні, у тому числі й у Києві.

Четвертий напрямок - це альтернативні джерела водопостачання. З метою зменшення залежності регіонів та громад від єдиного джерела води, було створено набір проектів щодо забезпечення водою, що включає 29 ініціатив, які реалізуються в 11 областях.

Загальний обсяг бюджету на програми стійкості у 2026 році становить понад 112 мільярдів гривень, з яких 67 мільярдів вже отримали фінансування. Ці кошти виділені з Державного бюджету для виконання поставлених завдань. Додатково передбачається близько 5 мільярдів гривень на співфінансування проектів, що реалізуються органами місцевого самоврядування. Таким чином, приблизно 65% необхідних фінансових ресурсів вже забезпечено. Для успішної реалізації проектів, пов'язаних із будівництвом та придбанням обладнання, належне фінансування є критично важливим для дотримання термінів виконання робіт та контролю за їх прогресом.

Около 20% від цієї суми, що перевищує 14 мільярдів, вже витрачено. Чи є це великою чи незначною сумою?

- Як і завжди, є регіони, які трохи швидше виконують заплановані роботи, а є ті, що відстають. Але за винятком Києва, в принципі, всі "перебувають у графіку" і темпи освоєння коштів відповідають розрахункам, зробленим у березні при затвердженні планів стійкості.

Проекти в усіх чотирьох ключових напрямках стратегій стійкості реалізуються з приблизно однаковою швидкістю, чи все ж існують якісь недоліки? Я говорю про це з точки зору як секторів, так і регіонів.

Усі проекти мають свої специфічні технічні вимоги і, без сумніву, є досить складними. Тому серед них можна виділити лідерів та тих, хто поступається в результатах. Однак, якщо узагальнити ситуацію та проаналізувати загальний хід виконання робіт, можна з упевненістю стверджувати, що прифронтові регіони — це 10 областей, що прилягають до лінії фронту — виконують свої завдання значно швидше і випереджають колег з безпечніших територій. Тому інші регіони мають активніше працювати, щоб наздогнати лідерів.

Найвищі результати демонструють Запорізька, Харківська, Житомирська та Миколаївська області. Також варто звернути увагу на значний обсяг робіт, що проводяться у Дніпропетровській області. Серед регіонів, де ситуація залишається складною, слід відзначити Львівську та Івано-Франківську області. Проте, в усіх куточках країни усвідомлюють, що відповідно до рішення Ради національної безпеки та оборони, за виконання заходів у рамках планів стійкості встановлено персональну відповідальність.

Що стосується інженерного захисту критичної інфраструктури, - це суто будівельні проєкти, які спокійно можна втілювати у визначені керівництвом держави терміни, маючи ритмічне фінансування (що ми уже забезпечили) і правильно організувавши роботу.

У контексті альтернативного теплопостачання ключовим аспектом є своєчасне замовлення обладнання. Це забезпечить його доставку в необхідні терміни, що, в свою чергу, дозволить провести установку без затримок.

Київ справді викликає занепокоєння. Наразі в планах столиці не передбачено розвиток систем альтернативного теплопостачання для окремих районів. Ми постійно підтримуємо зв’язок з місцевою адміністрацією і готові допомогти у всьому можливому. Уряд виділив 4 мільярди гривень для реалізації вже затверджених проектів у Києві, а будівельні роботи з інженерного захисту критично важливої інфраструктури тривають. Проте ситуація з альтернативними джерелами теплопостачання залишається вкрай складною, і з наближенням нового опалювального сезону це викликає тривогу.

- А в чому корінь проблеми? Немає технічних рішень, зважаючи, що йдеться про мегаполіс, чи немає бажання шукати ці рішення? А може щось чи хтось гальмує на етапі їх втілення?

Ви дуже точно висловлюєте свої думки. Керування, незалежно від того, чи йдеться про органи влади, чи про колективи, завжди передбачає відповідальність за прийняття рішень. На жаль, з боку київської влади ми поки що не спостерігаємо належного підходу до цього питання. Лише міський голова може взяти на себе відповідальність і вирішити, як громада буде розвивати альтернативні системи теплопостачання. Ми провели численні технічні консультації та залучили інженерів і фахівців, здатних розробляти й реалізовувати такі проекти. Сподіваємось, що в найближчі тижні місто нарешті знайде необхідні технічні рішення і терміново розпочне їх реалізацію, адже часу до зими залишилося обмаль.

Що стосується фізичного захисту, то більшість робіт у Києві виконує Агентство відновлення, яке відгукнулося на заклик міської влади у часи, коли столиця не здатна впоратися з таким великим обсягом завдань. Це Державне агентство виступає в ролі замовника при виконанні будівельних робіт, пов'язаних з інженерним захистом критичної інфраструктури. Крім того, Агентство реалізує масштабний проєкт альтернативного теплопостачання на Лівобережжі столиці. Що повинна зробити міська адміністрація, - це частина забезпечення теплом правобережної частини міста.

Варто також підкреслити, що місто активно займається впровадженням альтернативних джерел енергії та забезпеченням надійності системи водопостачання. У цій сфері прогрес не відстає.

ЗАВДАННЯ: ПОВНА ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАД

Велика частина обладнання, необхідного для ремонту електричних і теплових генераційних об'єктів, а також для впровадження альтернативних джерел енергії, є досить специфічною. У більшості випадків таке обладнання виготовляється за індивідуальними замовленнями, і його виробництво може займати від кількох місяців до кількох років. Це стало однією з найбільших проблем для енергетичного сектору України, починаючи з осені 2022 року. Наразі, здавалося б, ситуація покращилася, адже Україна сформувала стабільний попит на ці компоненти та заохотила виробників до розширення своїх виробничих потужностей. Проте чи не стало це складним через різке зростання потреб, викликане зимовими атаками з боку Росії?

- В умовах, коли одна за одною ідуть важкі зими і наша енергетика зазнає досить серйозних руйнувань, багато технічної допомоги надали міжнародні партнери.

Важливість відповідального використання обладнання лежить не лише на великих балансоутримувачах, таких як Укренерго, але й на місцевих органах влади. Наразі партнери продовжують постачати потужні генератори, трансформатори та інші технології. Вже надійшло близько 1300 одиниць обладнання, а загальна потужність планованих поставок перевищує 560 МВт. Це стосується когенераційних установок, мобільних модульних котелень, газопоршневих установок та генераторів, які вже функціонують або будуть запущені в десятках міст.

Ця допомога є одним із ключових елементів підготовки до опалювального сезону та дозволяє громадам формувати розподілену генерацію, підвищувати енергетичну стійкість і забезпечувати безперебійну роботу критичної інфраструктури навіть в умовах постійних російських атак.

При реалізації проєктів у сфері теплопостачання, зокрема під час розбудови блочно-модульних генерацій або закупівлі матеріалів, вироблених в Україні, ми завжди надаємо перевагу українським виробникам. Наші зусилля зосереджені на співпраці з підрядниками та виробничими компаніями, а також на розробці стандартних рішень, які полегшують виконання замовлень з їхнього боку і роблять процес постачання більш зрозумілим і прогнозованим для нас. Важливо паралельно вирішувати дві ключові задачі: захищати критичну інфраструктуру та підтримувати вітчизняну економіку через замовлення.

Я усвідомлюю, що в деяких випадках встановлення обладнання, наданого партнерами, відбувалося з затримками. Перед минулою зимою з близько тисячі когенераційних установок, які були передані громадам, лише чверть вдалося підключити. Причини цього були як об'єктивними, так і суб'єктивними. Серед об'єктивних факторів - наявність деяких регуляторних бар'єрів, а серед суб'єктивних - небажання місцевої влади нести додаткові витрати, адже за встановлення безкоштовного обладнання доводилося витрачати кошти з власного бюджету. Після цього держава прийняла рішення, яке мало спростити та зменшити витрати на підключення. Чи сприяло це активізації процесу?

- Важливо, що уряд справді багато зробив і для дерегуляції та спрощення процедур, і для збереження ПСО для тепловиків, на що був запит від громад. Ми цю роботу зробили і розраховуємо на те, що когенерацію та альтернативне теплопостачання розбудовуватиме не лише держава, а й бізнес, який активно заходитиме в систему децентралізації виробництва електроенергії.

Важливо усвідомлювати, що наразі відбувається суттєва зміна в системах життєзабезпечення наших спільнот, які з радянських часів були зорієнтовані на великі обсяги та потужності. Після повномасштабного вторгнення та систематичного знищення нашої інфраструктури ворогом, державі слід розглядати цю трансформацію також як можливість. А ці можливості пов'язані з максимальною децентралізацією систем, створенням автономних "островів" для електро- та теплопостачання. Ми маємо прагнути до того, щоб кожен будинок став незалежним. Якщо ставити перед собою реалістичні цілі, то хоча б на кілька годин чи днів.

В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ УРЯД ПОВИНЕН УТРИМУВАТИ ТАРИФИ НА РІЗНІ ПОСЛУГИ В СТАНІ СТАБІЛЬНОСТІ.

- Якими бачите шляхи погашення багатомільярдних боргів підприємств теплокомуненерго і водоканалів за газ та електрику, а також подолання вкрай гострої проблеми компенсації різниці в тарифах?

Ми регулярно проводимо переговори з Міністерством фінансів і активно залучаємо депутатів. Ключовим є те, щоб у бюджеті на 2027 рік була закладена програма, здатна вирішити проблему загального боргу в 122 мільярди гривень, пов’язаного з компенсацією різниці в тарифах.

Необхідно ухвалити кілька важливих рішень. По-перше, варто "очистити" структуру боргу, щоб звільнити частину фінансів для проведення взаєморозрахунків у галузі. Наступним кроком є оновлення підходів до формування тарифів та вирішення питання адресної субсидії. Це дозволить підприємствам теплокомуненерго встановлювати тарифи, які відповідають сучасним ринковим умовам. Зрозуміло, що реалізувати ці зміни під час війни дуже складно, адже населення і так переживає важкі часи. Насправді, питання тарифів має політичний аспект, і ми не можемо його оминути. Проте розуміємо, що в умовах воєнного стану держава повинна зменшити тарифний тягар на громадян.

А ось після завершення війни, після перемоги, треба готуватися до перегляду підходів та рішень. Але зі збереженням вимог до захисту соціально вразливих категорій населення.

Чи не створює така невизначеність щодо компенсації тарифів перешкоди для реалізації планів з забезпечення стійкості вже сьогодні?

- Це робоче питання, яке порушується на досить високому рівні. Я постійно чую такі запитання від начальників обласних військових адміністрацій. Щойно говорив про це з мером одного з наших населених пунктів...

Зараз є 48 підприємств, рахунки яких були заблоковані і чиї гроші стягнені в межах заборгованості перед Нафтогазом. Але ж фактично ці кошти акумулювалися органами місцевого самоврядування для того, щоб готуватися до опалювального сезону. Тепер їх вилучили... Ситуація справді непроста. Вона потребує і мого особистого втручання, й уваги першого віце-прем'єра - міністра енергетики, інших урядовців, керівника Нафтогазу.

Але це, здається, той випадок, коли із двох бід потрібно вибирати меншу. Утримати тариф, аби не посилити тягар на людей, які живуть під обстрілами, щодня страждають, мені здається, - одне із найважливіших завдань, які держава має виконувати.

Продовжуючи обговорення фінансів, зазначу, що на сьогодні вже ідентифіковано джерела фінансування для 65% заходів, запланованих у рамках ініціативи стійкості на 2026 рік. Де знайти решту необхідних ресурсів?

- Трансформація такої великої системи критичної інфраструктури - це великі кошти. Тому нам потрібна окрема програма пошуку фінансового ресурсу. Якраз сьогодні (у день розмови, - ред.) цьому присвятили нараду у прем'єр-міністерки. Важливо забезпечити постійне фінансування подальшої трансформації критичної інфраструктури із Державного бюджету.

Важливо усвідомлювати, що мова йде про певну філософію або, якщо вам це зручно, нову ідеологію держави, що постійно стикається з загрозою війни, обстрілів та інших викликів. Для того щоб забезпечити людей необхідними послугами, такими як електрика, вода та тепло, органи державного управління та місцевого самоврядування повинні адаптуватися до нових умов. Якщо ви плануєте збудувати в громаді потужну теплоелектростанцію на 800 МВт, необхідно буде створити спеціальну підземну інфраструктуру для її розміщення. В умовах сучасних загроз просто захистити такий об'єкт не вдасться.

Окрім забезпечення безпеки інфраструктури, пошуку фінансових ресурсів та необхідних комплектуючих, для реалізації планів стійкості вкрай важливо мати кваліфікованих спеціалістів. Чи не спостерігається нині нестача кадрів, особливо в малих громадах?

Безумовно, будь-яке відновлення та кожен проєкт, в першу чергу, залежать від людей. Враховуючи масштаб завдань, які постали перед нашою країною сьогодні і які нас чекатимуть під час повоєнної відбудови, у найближчому майбутньому ми можемо зіткнутися з нестачею інженерів, кваліфікованих електриків, енергетиків і працівників комунальних служб. Проте я впевнений, що кожного з цих спеціалістів ми повинні цінувати і оберігати.

Ця зима була жахливою й через те, що ми втратили дуже багатьох людей. Зокрема, й тих, хто працював на ремонт, на відбудову, на відновлення інфраструктури. При виконанні професійних обов'язків трагічно загинув дуже відомий фахівець Олексій Брехт - топ-менеджер державного рівня. Загинуло багато комунальників, які виходили і працювали по 20 годин при мінус 25 на вулиці. У нас дуже багато втрат поміж рятувальників.

Отже, ще раз підкреслюю: ми повинні цінувати людей, які оточують нас, і ефективно використовувати цей трудовий потенціал, адже більше в нас не буде.

А коли на практиці з’являються труднощі з кадрами, здатними вирішити конкретні технічні завдання, чи надає держава громадам певну методичну, науково-технічну чи іншу підтримку?

Принцип взаємодопомоги функціонує безперервно. В зимовий період у Києві забезпечили роботу понад 3 тисяч людей з різних куточків України. Серед них було більше 1,5 тисячі спеціалістів з Укрзалізниці, а також створені аварійні ремонтні команди з Львова, Івано-Франківська, Тернополя та Київської області. Подібна ситуація була й під час рятувальних операцій у Кривому Розі, де активно працювали бригади з усіх регіонів, включаючи столицю.

Щодо наукової та методологічної підтримки, нам всім необхідно адаптуватися до нових викликів, вчитися на ходу. Ми активно співпрацюємо з партнерами з США та Великобританії. На URC у Гданську був представлений інструмент штучного інтелекту, який ми розробляємо спільно з відомою компанією Palantir. Цей інструмент дозволяє в режимі реального часу аналізувати потенційні наслідки атак на енергетичні об'єкти та пропонувати оптимальні сценарії реагування, використовуючи штучний інтелект, спершу на базі синтетичних даних.

Така система за лічені хвилини спроможна визначити, які лікарні, котельні, насосні станції чи житлові квартали постраждають від пошкодження конкретного об'єкта, запропонувати альтернативні маршрути підключення або залучення резервних джерел живлення та допомогти швидко ухвалювати рішення на місцях. Детальніше презентуємо проєкт найближчим часом.

Водночас досвід України набирає європейських масштабів. У Парламентській асамблеї Ради Європи стартувала робота над резолюцією та рекомендаціями для захисту критичної інфраструктури, основою яких є практичний досвід нашої країни. Важливо відзначити внесок народної депутатки Лесі Забуранної в просування цієї ініціативи. Фактично вперше українські рішення в сфері стійкості слугують основою для розробки єдиної політики 46 держав-членів Ради Європи. Це має для нас велике значення. Ми не лише створюємо власну систему стійкості, а й беремо участь у формуванні нової архітектури безпеки критичної інфраструктури для всього європейського континенту.

Це означає і політичну підтримку України, і створення довгострокових механізмів міжнародної солідарності у питаннях захисту та відновлення критично важливих систем.

Підведіть підсумки щодо того, які дії та рішення необхідно прийняти, щоб оптимально використати залишені чотири-п'ять місяців до початку нового опалювального сезону.

Як я вже зазначав, необхідно зрозуміти, що протягом наступних двох років кожен регіон, населений пункт та навіть окремий будинок повинні стати автономними або хоча б частково незалежними. Це, по суті, головне завдання для всіх рівнів влади, включаючи органи місцевого самоврядування. Це є основою принципу адаптивності та стійкості.

Щодо наших найближчих планів на наступний рік, то першочерговим завданням є реалізація всіх заходів, передбачених національними програмами стійкості. Ми повинні завершити ці роботи до початку опалювального сезону, щоб забезпечити безперервне надання всіх необхідних послуг людям, гарантуючи стабільне постачання води та електрики, а також безперебійну роботу систем теплопостачання. Минулої зими ми витримали всі виклики. Цього року ми будемо ще більш підготовленими і сильними.