У пам'ять Валентини Савіцької. "Бажаю, щоб усі дізналися, якою чудовою була моя Валя."

Сьогодні близькі, друзі та колеги попрощалися з Валентиною Савіцькою, заступницею начальника Центру міжнародного співробітництва та стратегічних комунікацій Управління державної охорони України. Вона трагічно загинула під час терористичного удару Росії по Київщині 24 липня.

У зворушливому дописі її чоловік, керівник Центру стратегічних комунікацій SPRAVDI Ігор Соловей зазначив, що хотів би, аби всі знали, якою була його Валя.

"Я хочу, щоб ви усі знали, якою була моя Валя. Знали і пам'ятали саме такою. Неймовірно світла, добра, чуйна і красива дівчинка. І в той же час - справжній полковник: завжди сварилась на мене своїм тоненьким пальчиком і вимагала поважати тебе і як фахівця. І ти дійсно була найкращою тут... Любив, люблю і буду тебе завжди любити! Ти - найкраще, що сталось в моєму житті... І тепер не знаю, як без тебе жити далі... Приглядай за нами з небес, будь ласка, так само турботливо, як ти вмієш", - написав він.

Смерть Валентини Савіцької стала шоком не лише для тих, хто добре знав її, а й для тих, хто хоч раз працював з нею в проєкті чи спілкувався на заходах.

Церемонія прощання з Валентиною пройшла 26 липня у Києві. У Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі зібралося кілька сотень людей - рідних, близьких, колег, волонтерів. Тих, хто знав Валю багато років, і тих, хто перетинався з нею у численних справах, яких вона за своє коротке життя встигла започаткувати багато.

Поки під куполом собору звучали зворушливі слова панахиди, на великому екрані з'являлися світлини, де молода жінка усміхалася, випромінюючи світло, радість і життєву енергію.

Такою її і згадували усі присутні.

"Я хочу подякувати батькам, що вини виховали небайдужу, ініціативну і справжню людину, якою її знали усі співробітники", - зазначив начальник Управління державної охорони України Олексій Морозов.

"Завдяки своїй скромності, Валя не акцентувала увагу на тих важливих справах, які виконувала після служби: допомога дітям, чиї батьки загинули на війні, підтримка дітей з інвалідністю, паліативних діток, а також евакуація дітей з небезпечних зон. Хоча вона ніколи про це не розповідала, саме ці вчинки робили її для мене справжньою великою людиною", - підкреслив представник Світового конгресу українців.

Після прощання в столиці, траурний кортеж направився до Житомира — рідного міста Валентини. Місцевий Будинок офіцерів ледве зміг вмістити всіх, хто хотів висловити останню повагу своїй землячці. Жителі Житомира, які знали Валентину з її дитячих років і спостерігали за її дорослішанням, були одностайні в своїх почуттях: з її втратою світ став набагато похмурішим.

"Ця людина робила стільки багато гарного для всіх, хто був поруч. Це якась магія. Я не знаю, що в неї не виходило. Я пам'ятаю її з дитинства - вона писала вірші, була зіркою в школі. В неї виходило все. Вона - відрада для своїх батьків і велика гордість, і я не знаю, як її батько далі буде жити", - розповіла Укрінформу Людмила Чубинська, троюрідна сестра Валі.

"Вона була дуже хлібосольна. Вона любила життя, любила людей. Я на неї дивилась і у мене складалося таке враження, що вона, знаєте, як кажуть, спішила жити. Я і їй казала: "Ти постійно біжиш, біжиш, ти в русі". На що Валя відповідала, що так звикла. Одного разу так і сказала: "Я дуже люблю це життя, і ми маємо бути вдячними Богу за кожен прожитий день"", - згадує свої розмови з Валентиною її подруга Катерина.

Жінки вперше зустрілися в ті часи, коли Валентина заснувала у Житомирі "Студію краси і свята "Бджілка". З того моменту вони стали подругами, а батьки Валі, досвідчені садівники, охоче ділилися своїми знаннями і порадами з друзями щодо вирощування рослин.

Валентину Савіцьку відспівали та поховали на міському кладовищі в Корбутівці, що в Житомирі.

Укрінформ також зібрав свідчення колег-журналістів, спеціалістів у сфері комунікацій, представників влади та депутатів. Всі вони підкреслюють її високий рівень професіоналізму, інтелігентність, розумові здібності, патріотичні переконання та внутрішнє світло, яке вона випромінювала.

Генеральний директор Українського національного інформаційного агентства Сергій Череватий:

Валюша випромінювала неймовірне тепло і доброту. У стінах Укрінформу її присутність відчувалася усіма. Ми переживаємо цей біль і сумуємо разом з родиною Валі. Величезна вдячність батькам за те, що виховали таку сильну, щиру та віддану Україні доньку. Світла пам'ять цій видатній особистості.

Валя була неймовірною подругою для всіх нас в Укрінформі. Вона з великим ентузіазмом ставилася до своєї роботи, щиро переживала за неї — їй ніколи не було байдуже, - підкреслила заступниця генерального директора Укрінформу Ганна Василенко. - Однак, мабуть, найголовнішою рисою Валі була її любов. Як тільки вона з'являлася в нашому кабінеті, приміщення наповнювалося теплом і світлом її доброти. Вона також мала непохитну віру в людей, яка надихала і допомагала іншим повірити в себе. Сьогодні ми будемо молитися за те, щоб у тому місці, де ти зараз, було багато світла. Щоб ти більше не відчувала страху та болю. Нехай Господь завжди тримає тебе близько до себе, а ти оберігатимеш нас з небесних висот.

"Я мала можливість співпрацювати з Валею над спільним проєктом. Вона вражає своєю професійністю, тактовністю, розумом, усмішкою та елегантністю. Саме такою я її завжди буду згадувати", - зазначила журналістка Укрінформу Тетяна Пасова.

"Вона віддавала себе Україні, щиро люблячи її всім серцем. Наше дружнє спілкування було надзвичайно близьким. Вона стала справжнім даром у моєму житті. Її світло і доброта були незамінними. Вона могла огорнути всіх навколо своєю усмішкою, теплом і ніжністю, мов крилами. Як таке могло трапитися?! Я так сильно тебе люблю. І досі не можу повірити, що це насправді сталося… Згадайте, будь ласка, всіх, хто знав Валю, добрим словом. Вона цього заслуговує!" – написала засновниця Gov Club, колишня радниця прем'єр-міністра Світлана Котляревська.

Народна депутатка України Ірина Геращенко:

"Надзвичайно юна. Інтелектуальна та щира. Це величезне горе і непоправна втрата для вашої сім'ї, друзів та всіх, хто мав честь знати пані Валентину."

Головна редакторка медіа-групи "Детектор медіа" Наталія Лігачова:

Не можу повірити в те, що сталося. Сьогодні внаслідок ракетного обстрілу загинула Валентина Савіцька. Вона була яскравою особистістю та талановитою комунікаційницею УДО. Нехай її пам'ять буде вічною. Висловлюю щирі співчуття її чоловікові, Solovey Igor, дітям, рідним та колегам... Ми не були близькими подругами, але війна з’єднала нас, і ми часто зустрічалися на різних заходах, обговорювали багато професійних питань. Це був випадок, коли радієш зустрічі з людиною, яка стає майже рідною. Спочивай з миром, Валентино. Смерть ворогам!

"Перечитую наші повідомлення, згадую короткі зустрічі, теплі обійми... яких більше не буде... в голові рефреном "набутися разом", яке так часто кажу своїм найдорожчим... Валя... не можу повірити! Не хочу вірити! Ти завжди вміла підтримати, вселити надію. Ти сама була профі і цінувала талановитих людей довкола. Ти ставила людей і державу на перше місце, віддавалася службі на всі 100. Solovey Igor правильно написав - ми всі осиротіли... Не можу навіть думати про біль, який відчувають Ігор, діти, близькі... співчуваю...", - написала комунікаційниця, радниця ексглавкома Валерія Залужного зі стратегічних комунікацій Людмила Долгановська.

Керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко зазначив:

"Валентина Савіцька була професійною та світлою людиною. Це велика втрата. Щирі співчуття рідним та близьким".

У Головному управлінні розвідки підкреслили, що комунікаційники українського війська перебувають під прицілом російських терористів, оскільки самовіддано захищають свободу і правду. Там пообіцяли, що "за кожен воєнний злочин, скоєний проти українського народу, буде належна відплата".