Смертельна експозиція дронів у Капітанівці: організатори вказують на уряд, а мешканці прибирають сліди крові зі своїх дворів.

Російський ракетний удар по виставці дронів під Києвом забрав життя не менше 12 осіб, але представники влади одностайно запевняють, що не були в курсі заходу. Як з'ясували журналісти "Настоящего Времени", широко рекламована подія, яка з'явилася на білбордах, залишалася "невидимою" для поліції та місцевих органів влади, а відповідальність за цю недбалість лягла на звичайних громадян.

Внаслідок російського обстрілу виставки оборонних технологій у Капітанівці, що на Київщині, загинуло щонайменше 12 осіб, а понад сотня отримала поранення. Журналісти з "Настоящого Времени" виявили, що організацію цього заходу не узгоджували ні з місцевими органами влади, ні з правоохоронними структурами.

БЕЗ ТАБУ розповідає, як так сталося, що подію з десятками учасників у прифронтовому регіоні анонсували публічно, але формально вона лишилася "невидимою" для тих, хто мав би відповідати за безпеку.

Як виставка стала мішенню

24 липня російські військові вдарили двома балістичними ракетами по приватному стрільбищу в Капітанівці, де проходила виставка "Критично захищено". На місці зібралися виробники оборонних технологій, зокрема дронів, а удар припав просто по локації заходу.

Після трагічного інциденту було затримано організатора виставки та голову асоціації "Армада" Василя Гончарука. У свою чергу, його адвокати на судовому слуханні стверджували, що органи влади, ймовірно, були повідомлені про захід.

Однак у відповідях, які журналісти отримали від Дмитровської сільської ради, Бучанської районної військової адміністрації та поліції Київщини, сказано протилежне: жодних звернень щодо погодження заходу вони не отримували.

За даними поліції, не було ані планів із забезпечення публічної безпеки, ані окремих наказів про охорону заходу, ані залучення особового складу.

Які думки висловлюють мешканці Капітанівки?

Серед постраждалих опинилися не лише відвідувачі виставки, а й мешканці прилеглих будинків. Декілька осель знаходяться всього в кількох метрах від місця стрільби, тому ударна хвиля торкнулася й цивільних, які не мали жодного стосунку до події.

Юлія Даценко, одна з місцевих жінок, яка постраждала, поділилася своїми спогадами про той страшний момент. "Я знаходилася у ванній, коли пролунав вибух. Не було жодної повітряної тривоги, нічого. Мій чоловік витягнув мене з другого поверху. Після вибуху я відчула, як уламки поранили мою ліву сторону. Далі в пам'яті залишилися лише туманні спогади," - розповіла вона.

Жінка зазначила, що після інциденту на місці події не було ані правоохоронців, ані швидкої допомоги, тож рятувати постраждалих довелося самим місцевим жителям. Через вузьку вулицю, забиту машинами учасників, медики не змогли оперативно дістатися до місця.

Сусід Василь Шинкарук пригадує, як саме до його порогу приносили поранених та загиблих. "У нас не було ані вати, ані спирту, нічого. Люди бігли один до одного, ділилися всім, що могли. Весь вечір ми відмивали кров з асфальту у дворі", - поділився він своїми спогадами.

Тетяна Цимбал, ще одна мешканка села, повідомила, що її родина та декілька інших сімей на цій вулиці втратили свої домівки. Вона також зазначила, що серед сусідів є загиблі, зокрема 20-річний юнак на ім'я Марк.

Хто повинен затверджувати подію?

Після вибуху журналісти почали розслідування, щоб дізнатися, чи пройшла виставка через офіційний процес погодження. Як з’ясувалося, згідно з чинними нормами в Київській області, організатор масового заходу спочатку повинен був письмово повідомити місцеву владу, потім отримати згоду районної військової адміністрації, а вже після цього, за необхідності, залучити поліцію, Державну службу з надзвичайних ситуацій та інші відповідні служби.

Крім того, організатор мав забезпечити медичний супровід, пожежну безпеку, визначити найближчі укриття та зупинити захід у разі повітряної тривоги. Жоден із органів, до яких звернулися журналісти, не підтвердив, що ця процедура була пройдена.

На сайті "Армади" після удару з'явилося лише офіційне повідомлення, датоване днем російської атаки. Там організатори назвали подію "закритою практичною робочою демонстрацією українських технологій" і заявили, що точна локація не була у публічному доступі.

Прокурори під час слухання справи повідомили, що Гончарук, нібито, самостійно надсилав запрошення з адресою проведення заходу та посиланням на карту. Родовіни загиблих також підкреслювали, що інформація про подію була поширена недостатньо. За словами Дмитра Сирка, це не можна було вважати "таємним" заходом, оскільки виробників інформували через звичайну електронну пошту.

Місцеві жителі також стверджують, що бачили білборди з інформацією про виставку на Житомирській трасі. На них, за їхніми словами, було вказано Капітанівку як місце проведення, хоч і без точного адреса.

Після нападу були введені нові, більш строгі правила.

Після трагічних подій керівництво Київської області внесло зміни до організації масових заходів у регіоні. 24 липня оперативний штаб Ради оборони області ухвалив рішення обмежити кількість учасників будь-яких подібних заходів до 50 осіб та переглянути раніше видані дозволи.

Історія для Капітанівки не закінчилася навіть після ракетного обстрілу. Жителі продовжують вимагати, щоб стрільбище було прибрано з території їхнього житлового району, підкреслюючи, що роками не отримували жодної відповіді на свої скарги щодо небезпечного сусідства.

Іншими словами, трагедія оголила одразу кілька проблем: хаотичну організацію безпекових заходів, слабку комунікацію між організаторами й владою та давній конфлікт довкола розміщення стрільбища поруч із житлом.

Раніше видання БЕЗ ТАБУ висвітлювало наслідки російських атак на Київщину, а також обговорювало, яким чином регіональні правила воєнного стану повинні функціонувати під час великих подій. Проте на практиці ці механізми часто виявляються недієздатними.